Высокомерие – это хорошо?

С детства, родители и общество учат нас, что это плохо. Высокомерные люди хотят казаться больше, чем они есть на самом деле. “Понты” – привычное дело для них. Иногда они даже врут, чтобы не потерять свой образ.

Но задумывались ли вы, что высокомерие может быть достойным и красивым?

Например, что способность прощать других людей – это тоже вид высокомерия. Или желание жертвовать чем-то ради близких.

Это неочевидные формы высокомерия. И они могут быть опасными для вас.

Что такое высокомерие жертвы и как это может навредить

Представьте молодую маму по имени Ирина. В 22 она рожает первого сына. В 24 – дочь. Ирина просто обожает своих детей. Она делает все, чтобы им было хорошо, комфортно. Обеспечивает им безопасность. Конечно, Ирина проявляет заботу. И ее высокомерие кратно увеличивается, потому что размер ее личности значительно растет.

Это хорошо? С одной стороны да. Но хорошо до тех пор, пока ситуация не становится критичной. Мать, заботящаяся о своих детях – это прекрасно. Но плохо, если в этой ситуации дети полностью лишаются возможности заботиться о себе.

Ирина продолжает видеть в них маленьких беспомощных детишек, когда им самим уже 24 и 22, соответственно. Она продолжает проявлять свою заботу в тех же размерах и контролировать каждый их шаг. Что, конечно, ненормально.

Это называется высокомерие жертвы. Для выхода из этого состояния, у этого человека должна возникнуть необходимость, чтобы кто-то позаботился о нем. И, к сожалению, чаще всего это случается, когда родители начинают болеть. Они вынуждены принимать помощь от своих детей. И уровень высокомерия уменьшается.

Как перестать быть псевдогуманистом

Еще одна форма скрытого высокомерия.

Представим, что муж Алексей изменил жене Светлане. Ужасный поступок. Светлане больно. Но она прощает Алексея. Это и есть высокомерие. Размер ее личности намного больше мужа. И способность прощать – это хорошо. Но таким образом Светлана лишает Алексея возможности нести ответственность за свои поступки.

Еще несколько примеров:

  • Мать прощает сына, который не навещал ее уже два месяца.
  • Начальник прощает подчиненного, который не сдал работу в срок.
  • Учитель прощает ученика, который плохо вел себя на уроке.

Это оставляет человека ребенком. Он лишается даже шанса отвечать за свои поступки по-взрослому.

Базовое уважение к другим людям формируется через ошибки и их исправление. Умение прощать – это хорошо, но НЕ всегда это нужно делать. Особенно, когда речь идет о детях.

Высокомерны ли вы?

Есть еще один вид, который очень часто встречается у молодых людей. Это иллюзия того, что вы больше, чем ваша жизнь. Попытки контролировать ее. Управлять всеми аспектами жизни от начала до конца. Вы ловили себя на мысли, что хотите “привести свою жизнь в порядок”?

Люди, которые задаются этой целью, как правило, разочаровываются. Достичь мелких локальных целей можно. Например, сформировать привычку просыпаться в 07:00, вместо 09:00. Но в целом жизнь гораздо непредсказуемее, чем вам кажется.

Контролировать ее в долгосрочной перспективе у вас точно не получится. Лучший способ оптимизировать свой размер – принять себя. Уметь контролировать его.

Ключевая мысль: чтобы стать больше, нужно стать меньше.

Высокомерие – это способ сделать себя больше. “Раздуть” размеры своей личности. Часто люди делают это из-за страха опасности.

Высокомерие как избавится

Подавить в себе очевидные формы высокомерия легко. А вот с неочевидными нужно работать гораздо глубже. Сложно убедить себя в том, что быть заботливым и прощающим – это плохо, если всю жизнь вы думали по-другому.

С детства нас учили, что жертвовать ради других людей и прощать их – это красиво. В книгах и кино показывают такие поступки и выставляют их доблестными. Теперь нужно признать, что это не всегда так хорошо, как кажется.

Но самый опасный вид высокомерия – попытка быть больше самой жизни.

Подробнее об этом Игорь Погодин рассказывает на своем YouTube-канале. Смотрите видео о том, почему высокомерие вызывает у вас чувство стыда, прямо сейчас.

Що таке зарозумілість або Як зрозуміти рівень своєї зарозумілості прямо зараз

Гештальт-терапевт Ігор Погодін нестандартно підійшов до питання “Що таке зарозумілість?“. Експерт розкриває тему з іншого боку і приводить до дуже цікавим роздумів.

Зарозумілість - це добре?

З дитинства, батьки і суспільство вчать нас, що це погано. Зарозумілі люди хочуть здаватися більше, ніж вони є насправді. “Понти“ - звична справа для них. Іноді вони навіть брешуть, щоб не втратити свій образ.

Але чи замислювалися ви, що зарозумілість може бути гідною і красивою?

Наприклад, здатність прощати інших людей - це теж вид зарозумілості. Або бажання жертвувати чимось заради близьких.

Це неочевидні форми зарозумілості. І вони можуть бути небезпечними для вас.

Що таке зарозумілі жертви і як це може зашкодити

Уявіть молоду маму на ім'я Ірина. У 22 вона народжує першу сина. У 24 - дочка. Ірина просто обожнює своїх дітей. Вона робить все, щоб їм було добре, комфортно. Забезпечує їм безпеку. Звичайно, Ірина піклується. І її зарозумілість кратно збільшується, тому що розмір її особистості значно зростає.

Це добре? З одного боку так. Але добре до тих пір, поки ситуація не стає критичною. Мати, яка піклується про своїх дітей - це прекрасно. Але погано, якщо в цій ситуації діти повністю позбавляються можливості піклуватися про себе.

Ірина продовжує бачити в них маленьких безпорадних діточок, коли їм самим вже 24 і 22, відповідно. Вона продовжує проявляти свою турботу в тих же розмірах і контролювати кожен їх крок. Що, звичайно, ненормально.

Це називається зарозумілі жертви. Для виходу з цього стану, у цієї людини повинна виникнути необхідність, щоб хтось подбав про неї. І, на жаль, найчастіше це трапляється, коли батьки починають хворіти. Вони змушені приймати допомогу від своїх дітей. І рівень зарозумілості зменшується.

Як перестати бути псевдогуманістом

Ще одна форма прихованого зарозумілості.

Уявімо, що чоловік Олексій зрадив дружині Світлані. Жахливий вчинок. Світлані боляче. Але вона прощає Олексія. Це і є зарозумілість. Розмір її особистості набагато більше, ніж у чоловіка. І здатність прощати - це добре. Але таким чином Світлана позбавляє Олексія можливості нести відповідальність за свої вчинки.

Ще кілька прикладів:

● Мати прощає сина, що не відвідував її вже два місяці.      

● Начальник прощає підлеглого, який не здав роботу в строк.      

● Учитель прощає учня, який погано поводився на уроці.      

Це залишає людину дитиною. Вона позбавляється навіть шансу відповідати за свої вчинки по-дорослому.

Базова повага до інших людей формується через помилки і їх виправлення. Уміння прощати - це добре, але НЕ завжди це потрібно робити. Особливо, коли мова йде про дітей.

Чи зарозумілі ви?

Є ще один вид, який дуже часто зустрічається у молодих людей. Це ілюзія того, що ви більше, ніж ваше життя. Спроби контролювати його. Керувати всіма аспектами життя від початку до кінця. Ви ловили себе на думці, що хочете “привести своє життя в порядок“?

Люди, які задаються цією метою, як правило, розчаровуються. Досягти дрібних локальних цілей можна. Наприклад, сформувати звичку прокидатися о 07:00, замість 09:00. Але в цілому життя набагато непередбачуваніше, ніж вам здається.

Контролювати його в довгостроковій перспективі у вас точно не вийде. Кращий спосіб оптимізувати свій розмір - прийняти себе. Вміти контролювати його.

Ключова думка: щоб стати більше, потрібно стати менше.

Зарозумілість - це спосіб зробити себе більше. “Роздути“ розміри своєї особистості. Часто люди роблять це через страх небезпеки.

Зарозумілість - як позбутися

Придушити в собі очевидні форми зарозумілості легко. А ось з неочевидними потрібно працювати набагато глибше. Складно переконати себе в тому, що бути дбайливим і прощати - це погано, якщо все життя ви думали по-іншому.

З дитинства нас вчили, що жертвувати заради інших людей і прощати їх - це красиво. У книгах і кіно показують такі вчинки і виставляють їх доблесними. Тепер потрібно визнати, що це не завжди так добре, як здається.

Але найнебезпечніший вид зарозумілості - спроба бути більше самого життя. Детальніше про це Ігор Погодін розповідає на своєму YouTube-каналі. 

Информация предоставлена в порядке ст.10 Конституции Украины и ст. 6 Закона Украины О национальных меньшинствах в Украине

Читайте Ivona.ua в Google News