На главную bigmir)netНа главную Все сервисы
ПочтаПочта
IVONA
Главная
Шоу-Biz
Мода и Красота
Здоровье
Он и Она
Беременность
Дети
Кулинария
Дом
Гороскопы
Бутик
Евро-2012
Избранное
Горячие темы:
Развратный стриптиз для плюшевого медведя
Видео
Сидячая работа: ТОП-10 директоров, попавших за решетку (ФОТО)
Финансы
Тигипко приклеил жвачку под стол в Верховной Раде
Видео
Яна Клочкова снялась в яркой фотосессии с поклонником
Ivona
Основатель Facebook Марк Цукерберг женился
Ivona
Несносные боссы: как уволить своего начальника
Финансы
Назад к разделу Дети от 3 до 7 лет

Онлайн консультация детского психологa

23 мая'11 15:00Комментариев:10
Задать вопрос
Клиника Добробут
Детский психолог, Подоляк Наталья Богдановна, ответит читателям нашего портала на интересующие их вопросы.
Онлайн консультация детского психологa

Подоляк Наталья Богдановна - детский психолог.
 

Образование: Киевский национальный университет им. Т. Г. Шевченко.
 

Стаж работы: 6 лет.
 

Приоритетные направления практической деятельности: арт-терапия (рисование, лепка), сказкотерапия, танцевальная терапия, семейная системная психотерапия (методика «расстановка»). Работа с детьми, имеющими нарушения речи и задержку психического развития (гиперактивные дети, агрессивные, тревожные). Составление индивидуальных программ лечения: логопед-психолог-дефектолог.

Для чего проводится диагностика готовности ребенка к школе?

В последнее время в школах, лицеях, гимназиях постоянно повышается уровень требований к школьнику. В какую школу отдать своего ребенка? А потянет ли она программу? А нужна ли ей такая школа и с каким уклоном? Каждую весну родители задаются подобными вопросами. Озадаченно ищут школы. Очень часто идут по чьим-то рекомендациям, ориентируется на интерьеры, питание, отзывы других родителей и много других факторов. Но в спешке забывают о самом главном – а какие внутренние потребности и возможности ребенка?? Ведь уверенность ребенка и ощущение комфорта непосредственно связаны с этим. Кем ребенок будет себя чувствовать в классе? Мотивация к обучению зависит также от этих аспектов. Так хочется, чтобы наши дети с удовольствием шли в школу, любили процесс обучения и школьную жизнь. А мы, родители, потом не задавались вопросами: «Что же случилось с нашим ребенком? Почему не хочет идти в школу? "

Также важным элементом в независимом диагностировании проявление задатков потенциала вашего ребенка. Что больше удается – логические задачи, гуманитарные или творческие? Мы поможем подобрать вашему ребенку школу с той спецификой, которая максимально ей подходит. Именно правильная ориентация даст ребенку ощущение успешности и своей самодостаточности.

С марта месяца 2012 года в клинике Добробут внедряется новая услуга:

«Независимая диагностика готовности ребенка к школе и раскрытие его внутреннего потенциала»

Цель: дать независимую оценку способностям вашего ребенка; сформировать у ребенка положительное отношение к учебе, выделить ее лучшие, сильнейшие потенциалы и направить в ту школу, где бы она себя чувствовала уютно и уверенно.

В рамках этой программы проводится:
- Определение уровня психосоциальной зрелости ребенка
- Оценка объема смысловой памяти
- Оценка развития зрительного внимания и зрительной памяти
- Оценка уровня сформированности фонематических процессов
- Определение умения ребенка устанавливать логические связи и закономерности, сравнивать и классифицировать предметы по признакам.

Родители также имеют возможность оценить свою готовность к тому, что ребенок станет школьником. Для этого разработан тест, по которому родители могут увидеть готовы ли они к новому статусу своего ребенка. Результаты выдаются сразу после диагностирования вместе с результатами ребенка + рекомендации психолога.

Следи за нами на Facebook. Выбирай лучшее — будь с IVONA bigmir)net.
Если вы заметили ошибку, выделите текст и нажмите Ctrl+Enter чтобы сообщить об этом редакции
Теги:   Подоляк Наталья Богдановна,   онлайн консультация,   детский психолог
Источник: IVONA bigmir)net
Вопросы эксперту (154)
Предоставленная информация необходима для вручения приза и не будет использована в других целях.
 
Іванна
Доброго дня! Хочу задати питання, бо воно мене дуже хвилює. Моя дочка(2,3)боягузка, вона боїться різких звуків, різкого шуму, невідомого всього, боїться незнайомих людей, не скажи ніклму як її звати і т.д..причому з дітками нормально ладить, грається, спитає як звати, все ок. Ще панічно боїться лікарів, і неважливо що їй роблять чи не роблять, просто заходить в кабінет і істерика невиносима. Те ж саме і церква, точніше батюшка(це думаю результат, що раз силою причастили). От лікарі це настільки стрес для дитини,що в нас піднімається ацетон, після ост.разу стала заїкатися, не сильно, коли помалу говорить-нормально, скоріше, то протягує звуки. Я просто переживаю чи це нормально? чи це переростеться? як мені себе вести, як допомогти. Дуже чекаю поради!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 18 мая, 12:50)
Доброго дня, Іванна! Так, бувають і такі дітки. Спробуйте з дочкою стати чарівними письменниками. Придумайте разом маленького боязкого героя чи героїню, котра всього боялася. Можливо придумаєте назву разом. І щодня почнете придумувати різні історію про цю маленьку героїню. Наприклад «Як маленька…. боялась знайомитись». Активно залучайте до вигадування дочку. Як допомогти героїні. Як правило дітки в казці видають купу варіантів, активно хочуть допомогти героям (а це і є реальні внутрішні ресурси дітей). А по-друге вони стають, ніби то опікунами своїх казкових героїв, починають показувати приклад як потрібно робити. Я знаю одну маму, яка пошила разом з дочкою таку героїню їх спільних казок і дівчинка завжди носила ця лялечку із собою та таким чином навчала свою маленьку героїню як потрібно бути сміливою, самостійною. Через казки дітки навчаються новим моделям поведінки, долати страхи, неприємності і вже після цього несуть нові навички в реальне життя. Бажаю вам гарних спільних фантазій, казок та впевнених кроків у подоланні страхів!
Людмила
Ребёнок полтора года мальчик не понимает слова нельзя и опасно по отношению к стиральной машине(нажимает кнопки и переключает скорости),розеткам (делает как мама)и газовай плите(тоже копирует меня).Что делать? Его слабость к познаниям слишком опасна- по рукам получал больно, ругали, выгоняли из кухни и ванной.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 16 мая, 9:58)
Доброго дня, Людмило! Мене цікавить, чи розуміє дитина звернену, до неї мову? Чи це стосується лише електропиборів? Я знаю дитину (3 р.), яка з одного року грається лише електричним кухонним приладдями, соковижималкою, кавомолкою, міксером і таке інше, але батьки познаходили в себе (та по знайомих) ті прибори, які вже не працюють і таким чином вирішили для себе цю проблему. Можливо його цікавить процес включання й виключання кнопок, тоді вищеописаний варіант може підійти. Пробуйте! Бажаю затишних миттєвостей!
Елена
Добрый день У меня дочери 11 лет, у нее абсолютно нет чувства благодарности, все воспиримает как должное. Говорит, что хорошее в ее жизни только ПК и Винкс, чотя у ребенка всего в достатке. Что делать
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 14 мая, 5:09)
Доброго дня, Єлено! Ця проблема на сьогодні переслідує багатьох батьків. Вони не знають чим і як зацікавити своїх дітей. Тоді в мене виникає зустрічне питання, а скільки часу дозвілля ви проводите разом із дочкою? Адже в соціальних мережах діти беруть спілкування. Я знаю, сьогодні ми, батьки, витрачаємо багато часу, щоб наші діти жили в достатку, але за цим втрачаємо щось дуже важливо. Спробуйте, щоб відновити контакт з дочкою, щось таке, що би Ви ніколи б не зробили….Ну наприклад: влаштувати дівочу піжамну вечірку (ви і дочка) зі шкідливими чіпсами, нездоровою кока-колою та включивши її вінкс (запитайте чим вони її приваблюють, що в них подобається а хто там не подобається і чому???) або разом зробіть день Благодійності…поросіть, щоб вони знайшла дитячий будинок (через інтернет), взнала його адресу і разом передивіться її іграшки, речі, які б вона могла подарувати дітям сиротам…Щось на зразок того, або поміркуйте ще про щось, придумайте разом. Потрібно показати, що світ цікавий, але зацікавити мають батьки! Бажаю прояву фантазій та реальних кроків у зближенні з дочкою!
Vira
Доброго Вам дня! Мій внук 3роки , розвинений, але сором"язливий хлопчик, (ніколи сам не підійде до діток гратись) при засипанні постійно накручує на пальчик волосся, причому дуже сильно , навіть з"явились лисинка в тому місці . Я начиталась літератури про те , що це може бути захисною реакцією проти стресів навколишнього світу ..Чи підкажете , як можна позбутись цієї звички ?? чи може допомогти дуже коротенька стрижка ? Ми дуже цим стурбовані ..Чи підкажете , що нам робити . Дякую
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 14 мая, 5:08)
Доброго дня, Віро! Накручування та висмикування волосся, це невротичні реакції дитини, а не шкідлива звичка. Якщо вже є невротичні реакції, то обов'язково потрібно до невропатолога та психолога. Так, це дитина себе заспокоює, але у нас в житті зустрічається дуже багато стресових ситуації, тому потрібно закалювати нервову систему дитини. У вас ще попереду садок, школа, а це означає, що ваш малюк буде перебувати в постійних стресах? Пропоную вам обов'язково отримати консультацію спеціалістів!
Наташа
Привіт Наталя! Мому синочку 2.4 р. Спочатку він був дуже спокійною дитиною, та приблизно з 1,7 почав проявляти агресію. Як щось не по його - він б"ється руками і ногами, дідуся просто б"є : підійде, без причини кулачком наб"є,наб"є. Я не розумію, де він таке побачив. Ми до проявів агресії його не наказували, а потім почали боротися з тим по-різному: давали по попі, пояснюючи чому і за що, ставили в кутик, ніяк не реагувала (ігнорувала), ображалася і нічого не діє. На днях гуляла з ним в парку, він підбігав до меншого хлопчика і махав перед ним руками. Я його забирала і пояснювала, що битися не можна, та все даремно. Я хвилююся, що ми не можемо з цим справитися,і щоб він на подвір"і не бив інших діток. Він взахалі хлопчик добрий, я не скажу що він злюка. Він і поцілує і скаже: "Мама люблю, папа люблю, бабка люблю ... Допоможіть, будь-ласка!!!!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 14 мая, 5:08)
Доброго дня, Наталя! Можливо перші прояви агресії сприйнялись вами або дідусем чи бабусею зі сміхом або з жартом. Малюк зрозумів, що це весело. Причиною може бути наслідування – передивіться мультики, які дивиться дитина, поведінку дітей, які його оточують на майданчику. Впевнена його реакція спрямована на вас. Спробуйте метод тайм-аута (сучасне покарання), якщо його правильно впроваджувати, то воно є досить ефективним (в інтернеті достатньо інформації про нього). Залишайте завжди максимум уваги тим, кого Ваш малюк образив (іншій дитині, бабусі, дідусеві), а не тому хто агресує. Якщо дитина, вас поважає, пробуйте говорити про ваші відчуття, після її вчинків («Мені прикро,… твій вчинок мене засмутив,…це мене ображає, ….у мене немає бажання з тобою говорити, мені соромно за тебе» ) і на хвилини 3 припиніть з ним розмовляти та бачити його. Ви писали, що перепробували всі методи і нічого не діє, тоді в мене виникає питання скільки разів і як довго ви впроваджували нові методи? Треба запастись величезним терпінням для того, щоб змінити модель поведінки дитини. Якщо ж все ж таке не вийде самостійно знов справитись, до зверніться за допомогою до спеціаліста, щоб він вас навчив практичним навичкам. Бажаю величезного терпіння!
Наталья
Здравствуйте. Сейчас моей дочери 6,5 лет, заканчивает 1 класс. С рождения была очень беспокойным ребенком, много плакала, плохо спала, спала либо на улице, либо на руках, при попытке переложить ее в кроватку просыпалась и начинала плакать. В младенчестве ей невролог ставила диагноз синдром двигательных нарушений, я пила нейровитан и пикамилон (ребенок был на ГВ). Всю беременность была угроза прерывания, я лежала в стационаре на сохранении, прокапывали генипрал, кололи магнезию. Сейчас девочка очень эмоционально неустойчива, взрывается при малейшей неудаче, реагирует очень бурно, вплоть до кидания на пол (до сих пор!). Особенно меня беспокоит то, что она плохо реагирует на одежду. Ей всегда неудобно, давит, тянет, трет, колется почти вся одежда. Сегодня устроила истерику в классе со срыванием с себя школьной формы - сидела, истерила полуголая. Косы обрезали в 3 года, т.к. она не выносит резинок-заколок-бантов. Т.е., все, что связано с тактильным восприятием для нее невыносимо, ей физически больно и раздражает. Подскажите, к кому нам обращаться? Спасибо!.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 8 мая, 3:57)
Доброго дня, Наталія! Відчуваю, що вам досить важко. Так, вам обов’язково потрібно звернутись для початку до невропатолога. Якщо вашу дівчинку дратують всі тактильні торкання, то проблема може і в порушенні нервових закінчень, і в недорозвинутості тактильної сенсоріки та ще маса інших причин. Також насторожують істерики вашої дочки, що свідчить про нестійку емоційно-вольову сферу. Тому починайте з невропатолога. Не затягуйте, адже в 7 років доформовуються більшість психічних процесів. Бажаю мудрих рішень та терпіння!
ирина
скажите пожалуйста моей дочке 7 лет пришла со двора с синими губами оказіваеться целовалась с двумя мальчиками тоже одногодками со двора как на єто реагировать ведь єто не нормально что делать в такой ситуации стоить ли рассказать еще и родителям мальчиков я дочку наказала и сказала что мне пративно ее целовать правильно ли я сделала чтоооо делать помогите ведь это не первый раз где то третий
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 4 мая, 10:49)
Ірино, доброго дня! Напевно, покарання в цій ситуації не несе виховного змісту, а навпаки викликає реакцію супротиву. Сексуальнее виховання дітей дуже важливий елемент. Часто батьки вважають недоречним піднімати ці питання в сім'ї. Але діти потребують цього і якщо не знаходять відповідей на питання, то шукають їх поза межами дома. Є багато літератури, де ці питання написані саме для дітей. Можливо потрібно сісти з дочкою (в спокійному стані) та проговорити всі моменти сексуального розвитку (розповісти чому дітям цим зайцматись не можна), показати наочні ілюстрації. Мені подобається книга «Все про це», там доступно і на кожний віковий період своє пояснення. Не відвертайтесь від своєї доньки, вона вас дуже потребує! Можливо, саме провокуючими вчинками привертає вашу увагу! Не віддаляйте її від себе, адже найдорожче, що і в жінки – це діти! Бажаю взаєморозуміння!
таня
Здравствуйте!моему ребенку 13 лет,в школе над ним издевается один мальчик,обзывает,может ударить в плечо.После этого у него некоторое время плохое настроение но потом это проходит.И снова такая же история....сам он боится им что то сказать а родителей стесняется.Один раз он сказал ему сказал что если он расскажет учителю то тот ему темную устроет! Посоветуйте пожалуйста как быть!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 4 мая, 10:49)
Доброго дня, Татьяно! Як правило погрожують тим, від кого відчувають страх. Поговоріть з вашим сином, що саме його лякає в цьому хлопчикові. Дуже доречним була би підтримка тата, або дідуся, або дядька – будь-якого близького чоловіка. 13 років, це початок формування особистості мужчини, тому всі попередні поради мами можуть не спрацьовувати в реальності. Саме відчуття сильного плеча, підтримки, поради потребують хлопчики в цьому віці. Також необхідно піднімати самооцінку дитини. Дитина, яка впевнена в своїх силах, не буде гостро реагувати на погрози, або завжди зможе дати відпір. Часто хлопчики йдуть на спортивні секції не для того, щоб заподіяти комусь шкоду, а для того, щоб почувати себе впевненими. Можливо це б підішло і для вашого сина. Пробуйте! Впевнена, виз найдете максимально прийнятне рішення для дитини!
Анастасия
Наталья, я руководитель проекта для любящих родителей Донецка www.baby.dn.ua Буду очень благодарна Вам, если Вы не откажетесь быть гостем нашего сайта. Это рубрика интервью с доктором, она выглядит как вопрос ответ, я присылаю Вам на имейл около 10 вопросов, вы даете на них ответ и это публикуется в нашей кубрике. Рубрика еще новая, поэтому очень важно Ваше участие! Вот ссылка на нашу рубрику http://www.baby.dn.ua/novosty/gost-sajta.html В любом случае буду благодарна за ответ! Мой имейл naschadyuk@mail.ru телефон 050 987 1 987 Анастасия Спасибо!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 4 мая, 10:48)
Анастасія, дякую за увагу до мене, як до спеціаліста! Мої відповіді на порталі Івонна є частиною моєї основної роботи (я працівник дитячої клініки «Добробут»), тому рахую не досить коректним прийняття участі на інших порталах. Але дякую за пропозицію, я ціную вашу зацікавленість.
Алена
Здравствуйте. Моему ребенку 2 годика 10 месяцев. Разговаривать начали в 2 годика. В этом возрасте он уже различал и знал все буквы и цыфры. Рассказывает стишки. Но никак не хочет играть с детьми, постоянно боится какихто перемен ( поход в гости, приход незнакомых людей в дом). На улице ведет себя очень растерянно и боязливо. Какой-либо коллектив его приводит в панику. Очень агрессивен. Часто говорит не от своего имени ( н-р он хочет.., дать ему). Я побаиваюсь, что это аутизм. Как вести себя с таким ребенком и что делать в первую очередь?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 4 мая, 10:48)
Доброго дня, Олено! Не спішіть ставити діагноз своїй дитині. По-перше є медичний діагноз – аутизм, а є аутичні риси характеру, а це різні речі. Щоб не заплутатись та не накручувати себе, зверніться до спеціалістів: психолога, невролога, логопеда. Якщо у вашої дитини є моменти, які потребують корекції, ці спеціалісти обов'язково вам допоможуть та вкажуть шляхи вирішення проблеми. Для того, щоб максимально допомогти своїй дитині потрібний спокій та чітко сплановані дії, тривожість тут не помічник. Ви турботлива та любляча мама, а це найголовніше для повноцінного розвитку дитини!
Ирина
здравствуйте моей малышке 2г 3м но мы еще не разговариваем иногда не обращает внимания на речь при этом слышит хорошо.С чем это может быть связано? дело в том что ее кесерили,а в 3месяца были судороги и теперь мы через каждые 3-4месяца лечимся у невропатолога.мы больше года пили Депакин сироп.может ли это повлиять на ее развитие?Что мне дальше делать?Подскажите пожалуйста.К какому врачу обратиться?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 24 апреля, 3:01)
Доброго дня, Ірино! Я Вам рекомендую звернутися до дитячого психіатора, щоб він подивився як відбувається психічний розвиток дівчинки. А вже після цього,звичайно ж до дитячого психолога, який би допоміг та навчив вас, як розвивати дитинку і на що потрібно звернути увагу. Додаткова допомога їй потрібна (особливо, не звертайте уваги на фрази «виговориться, зачекайте» і т. інше). Не затримуйтесь із візитом до спеціалістов.
Татьяна
Здравствуйте. Мой племянник совсем не слушается родителей, огрызается, на все у него свой ответ. Ему 9 лет, есть младшая сестра. Почему это происходит? Семья положительная, не пьющая, не курящая. Папа правда много времени проводит на работе, мама не работает занимается детьми. Племянник занимается танцами, плаванием, в школе отличник. Но поведение порой совсем неадекватное. Подскажите пожалуйста, что с эти делать? Спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 20 апреля, 10:21)
Доброго дня, Татьяна! Агресивної поведінки просто так в дитини не буває. Вона утворюється як реакція на якусь подію або наявність проблем. Чому батьки втратили авторитет в очах дитини, це потрібно прослідкувати всю хронологію виховання. А ще , іноді дивлячись на інші сім’ї, нам здається або бачиться дуже багато проблем, яке ж буває диво для нас, коли та сім’я так не рахує. Вони можуть жити із своїми проблемами і не потребувати допомоги або втручання . Коли я тільки починала працювати психологом мені хтілось допомогти всім сім’ям, де я бачу наявність проблем., але одна мудра людина дала пораду (якої я тепер завжди притримуюсь) «не потрібно йти зі своєю допомогою туди, куди нас не просять!», я не одноразово впевнювалась, що це правильно. У кожної сім’ї свої цінності, свої норми, свої правила. І те що нам може здаватись з боку нестерпним, може бути абсолютно прийнятним та припустимим для іншої сім’ї. Якщо ж та мама зайшла в глухий кут і не знає що їй робити, то раджу звернутись до сімейного психолога, який допоможе віднайти причини сьогоденної проблеми та віднайти шляхи її вирішення. Загальної рекомендації не існує, тому що кожна сім’я це індивідуальна і особлива структура, тому і до кожного потрібен свій підхід. Запрошує сім’ю ваших близьких до нас в клініку, спільними зусиллями ми відновимо гармонію в сім’ї!
Марина
Почему ребёнок не хочит ходить в школу?И всегда отвечает на вопрос не знаю зачем так сделал
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 18 апреля, 3:59)
Доброго дня, Маріна! Причин може бути маса: непорозуміння з одноклассниками, з вчителями; несформована навчальна мотивація; рано віддали до школи (5-6рр.); неправильна організація вільного часу і багато чого іншого. Одної конкретної відповіді не може бути. Раджу вам відвідати психолога, щоб допоміг знайти причину, чому дитина відмовляється ходити до школи.А на питання «Навіщо це ти зробив?» рахую нормальною відповіддю «Не знаю». А як дитина може знати про мотивацію вчинків. Він не може аналізувати, а тим більше психологічно обгрунтувати «Я хтів максимальної уваги батьків, тому розбив вікно в кабінеті директора» , повірте, це нереально. Тому раджу вам допомогу спеціаліста. Поки ваша ситуація не зайшла в тупік. Адже кожна мама хоче, щоб її дитина булла щаслива, і знаю Ви не виключення із цих мам. Гарних вам взаємостосунків та взаєморозуміння!
Елена
Здравтвуйте! Моей средней дочери 4 года. Месяца 3 назад она начала какать в штаны. Причем, происходит это, в основном, за пределами детского сада. Стараемся не ругать ее, а заставляем саму вымыть попу, постирать трусики. Подскажите, пожалуйста, что делать.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 18 апреля, 3:59)
Доброго дня, Єлено! Є дуже багато причин, чому може початись енкопрез (коли дітки роблять це в штани), як фізіологічного походження так і психологічного. Тому для початку потрібно обов'язково виключити всі фізіологічні причини. А тоді займатись психологією. З точки зору психології, це може бути, що дитина отримала якусь психотравму – або в садочку, або стала учасником сварки батьків, або хтось з батьків дуже жостко виховує дитину, або народження малюка в сім'ї…да будь що. Тут головне не накаляти обстановку. Створити спокійне середовище. Впевнена, що дочка не отримує задоволення, коли з нею це відбувається, а навпаки почуття сорому, незручності. Якщо вона у вас сама пере, будьте присутні з нею, пропонуйте свою допомогу. Інакше як їй вийти з цього стану? Потрібно, щоб вона відчувала ваш спокій, щоб ви її заспокоювали, підтримували і не дивлячись не на що казали, що завжди любитиме і будете поруч. Якщо це реакція на стресс, то ваш спокій і підтримка рано чи пізно зроблять свою справу. Бажаю приємних миттєвостей!
Лена
моій доці2 з половиною роки інедавно в мене родилась друга доця старша після цього стала дуже нервовою постійно плаче бє малу погано спить ночами зривається зі сну і плаче що робити ?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 17 апреля, 3:27)
Доброго дня, Лено! Так, у ваших дівчаток дуже маленька різниця, тому пояснення «ти старша» тут не пройдуть. Адже, насправді вона ще достатньо маленька. Розумію, що немовля забирає дуже багато уваги та часу, Але потрібно правильно організувати час для двох. Тут дуже доречними будуть допомога і вашого чолдовіка, і дідусів з бабусями. Щоб ваша дочка не почувала себе одинокою. Потрібно виділити саме її час. Наприклад з 18.00 до 19.00 мама лише її, так само класти спати (як варіант день, ви, день тато). Частіше гворити про своє почуття та емоції «Я тебе люблю; ти мені дуже дорога; ти мій скарбік; як добре, що ти в мене є…» і таке інше. Якщо ви зараз на неї загресуєте, то в дитини можуть розвинутись невроз або якісь невротичні реакції. Бажаю вірних рішень!
Тетяна
Доброго дня, Наталя. Нашому синочку 2,4 роки. Це досить лагідна дитина вдома, любить притулитись, підбігти поцілувати маму чи тата. Однак, коли у нього щось не получається з"являються моментальні спалахи агресії, він починає злитись на усіх, кидатись усім, що під руки попаде. Також під час прогулок син дуже любить компанію. Коли він бачить іншу дитину (здебільшого він реагує на дітей старшого віку), син просто починає наслідувати усі її вчинки, слова. Він тікає, поводиться так як йому хочеться і зовсім його не цікавить де мама. А тільки попробуємо його якось відволікти від тої дитинки, або до дому покликати (бо вже час) починаються страшні істерики - биття голової об асфальт, крики, плач. Беру на руки, заспокоюю - він б"ється. І все це на очах оточуючих. Я намагаюсь відволікти його, а істерика ще більше розгоряється. Скажіть, будь-ласка, яким чином можна заспокоювати синочка в такі моменти агресії....і чи можливо це взагалі? Дякую.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 17 апреля, 3:27)
Доброго дня, Тетяно! Поведінка вашого сина не є нормою, погоджуюся з вами. Але спочатку рекомендую відвідати невропатолога, биття головою об асфальт та агресія не притаманні діткам такого віку (хіба, що вони бачать приклад в сімї' та наслідують його ). Після заключення невропатолога можна вже займатися корекцією поведінки. Не затягу йте з цим питанням. Бажаю вірних кроків!
лена
Здравствуйте!МАЛЬЧИКУ /ИЗ ИСКУСТВЕННЫХ ДВОЙНЯШЕК/ ТРИ С ПОЛОВИНОЙ ГОДА ОЧЕНЬ ЛЮБИТ ПЕРЕОДЕВАТЬСЯ ВО ВЗРОСЛЫХ КРАСИВЫХ ЖЕНЩИН,ПОДРАЖАЕТ ИМ,НАКЛЕИВАЕТ НОГТИ ,ОДЕВАЕТ САПОГИ И ТУФЛИ НА ВЫСОКОМ КАБЛУКЕ!КАК БЫТЬ,КАК С НИМ СЕБЯ ВЕСТИ????В ДЕТСКОМ САДУ ВЕДЁТ СЕБЯ НОРМАЛЬНЫМ МАЛЬЧИКОМ.Братик ведёт себя нормально!СПАСИБО!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 17 апреля, 3:26)
Доброго дня, Лено! Розумію, така поведінка хлопчика насторожує. Головне не лякати його, не сварити і не кричати. Тому що це може спровокувати його на ще більше бажання передягатися, адже заборонений плід завжди солодкий. Тут потрібні лише доброзичливі пояснення та практичні приклади чоловіків (тато, дідусь, брат..), пробуйте показати чоловічу красу (тато, щоб з хлопчиками займався спортом, для того щоб бути сильними, красивими та захищати дівчаток); разом робити покупки дитячого одягу, давая йому завжди вибір («тобі яка кофточка подобається зелененька чи жовтенька», при цьому нахвалюючи його смак та вибір). Хай більше часу проводить у чоловічій компанії (з татом рибалить, щось майструють разом). Удачі вам та терпіння у вихованні маленьких мужчин!
Оксана
Как найти подход к семилетнему очень активному мальчику? Он не слышит просьб,объяснений,поведение неуправляемое.Применяла в наказание и физическую силу,но результата никакого.Подскажите пожалуйста,что мне делать.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 17 апреля, 3:26)
Доброго дня, Оксана! Ви дали пару повідомлень без контексту. Виникає багато питань: хлопчик став зараз таким, чи завжди був таким? Як тоді раніше Ви з ним справлялися і чому зараз ця систем не спрацьовує? Чи спостерігався він у невропатолога? Його активність це риса характера чи його фізіологічна особливість, яку треба корегувати медикаментозно? Які події відбуваються у вашему сімейному житті? Чий його поведінка спрямована лише на Вас чи однакова до всіх? Який він в школі? Оксана, для того, щоб дати чіткі рекомендації, мені не вистачає інформації, нажаль. Можливо, получивши відповіді на поставлені мною питання, я зможу Вам більш конкретно допомогти. Пишіть, я завжди тут.
ксения
Здравствуйте. Моему сыну 4 года, в сад не ходит. На улице если к нему подходят бабушке или дедушки он начинает на все их вопросы или замечание рычать мне естественно очень стыдно за него. Скажите это само пройдет или сводить его к психологу? И что вобще с этим делать как отучить его от этого?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 2:35)
Доброго дня, Ксеньо! Якщо у Вас не виходить справитись із цією проблемою (розмови, пояснення), спробуйте сходити до дитячого психолога. Він вам допоможе виявити причину негативизму до старших людей. Можливо був колись переляк (хтось із літніх людей сказав «Який неслухняний, я зараз тебе заберу») і цього могло вистачити для агресії до всіх літніх людей. Можливо дитина десь побачила неповагу до старших у вашому близькому оточені, або стала свідком сварки між поколіннями. Спробуйте погратись з ним. Казка про колобка наприклад, де син грає роль колобка (можно ляльковий або пальчиковий театр). У казці можно сміливо будувати діаологи, саме у казці можна почути від «колобка» чому ж він так не любить бабусю і дідуся. Проявіть трохи фантазії. У грі діти багато можуть дати корисної інформації для батьків про свої страхи, про свої емоції. Спробуйте, можливо вам вдасться взнати щось новее про вашу дитину. Бажаю миру та спокою!
Валентина
Добрый день! Моей дочери 4,5 года у нее все должно быть завязано, застегнуто очень крепко...Волосы должны быть сильно затянуты резинками, тапочки в садике, кроссовки застегивает максимально туго, если попытаться перестегнуть, начинает капризничать, плакать и говорить что ей неудобно, а еще ходит "как на костылях" не сгибая ноги, и выглядит это как навязчивая идея... Как помочь ребенку не делать этого или не обращать внимания на такие мелочи? Спасибо
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:09)
Доброго дня, Валентино! Я думаю, що для вашої дівчинки це не дрібниці, Тим більше якщо це на рівні відчуттів. Можуть бути або проблеми из нервовими кінцівками, коли нервові закінчення реагують не так як у нас, або щось із м'язовим тонусом (перевіритися у невропатолога обов'язково) або може бути проблема порушення тактильної сенсоріки (з цією проблемою до дитячого психолога). З власного досвіду знаю, що це можуть бути не просто примхи та капризи дитини. Рекомендую вам відвідати цих двох спеціалістів. Здоров'я вам!
Ирина
Добрый день, Наталья. У Нас проблема. Нашему сыну 7 лет, он ходит в 1 класс. Всё началось с детского сада, он брал с собой в садик игрушки, которые дарил деткам или просто оставлял их в садике, домой не приносил. Пошёл в школу всё продолжается, сейчас он выносит свои игрушки и дарит мальчикам (говорит что дружит с девочками а с мальчиками нет), с игрушками мы разобрались, через пару дней он понёс в школу телефон, благо учительница забрала, а вчера я узнала что он из своей копилки берёт деньки и дарит деткам.... Подскажите что делать, как отучить ребёнка выносить вещи из дома, я чувствую что чем дальше тем хуже... Помогите
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:09)
Доброго дня, Ірино! Коли діти постійно щось роздують, або купують для всіх інших, то таким чином вони стверджуються в суспільстві, хочуть поваги від інших, щоб з ними дружили. Так, прикро, що Ви трохи запіздно це питання підняли. Але краще піздно ніж ніколи! Вам потрібно навчити вашего сина, що його можуть сприймати і без подарунків, лише за те, що він є. Підкреслюйте його гарні риси, що він вміє робити, за що його можна цінувати. Попідвищуйте його самооцінку. Як правило, дітки які виносять речі, щоб віддати іншим дітям, сумніваються в собі, чи потрібні вони іншим без нічого. Якщо будуть виникати труднощі з підвищенням самооцінки, зверніться до дитячого психолога. Бажаю безумовної впененості вашому сину!
Альона
Моїй сесті 10 років , вона стала взагалі не послушна і не реагує на будь які слова мами й тата !!!! Вона в класі не спілкується нізким , тобто не може знайти спільну мову, завжди одна !!! Принижують учні , не має друзів ! з дитиною щось коїться !!! Взагалі то вона лідер з однією дівчинкою з класу , і вони завжди сперичаються !!!! Мені її дуже шкода , завжди вона одна " одіночка " !!! Буду рада за допомогу !!!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:09)
Доброго дня, Аліно! Приємно спостерігати вашу турботу про сестру. З ким, з ким, а з сестрою їй точно повезло! ? У 10 років може початись підлітковий період (у дівчаток він починається раніше ніж у хлопчиків). А під час цього періоду, діти намагаються самостверджуватись різними способами. Агресія, один із цих способів. Але агресія, як правило відштовхує від інших дітей. Якщо у вас довірливі стосунки, спробуйте достукатись до сестри, взнати що її бентежить на данний момент, якою вона себе відчуває, щоб їй хтілось. Можливо відбувся якійсь конфлікт, який вона не може сама вирішити. І повірте, жодна людина не є по суті своїй «одиночка», нам всім потрібна чиясь турбота, піклування, увага. Тому, в данній ситуації Ви можете стати Тим місточком, який допоможе рлозібратись у собі або в ситуації. Якщо після бесіди з сестрою будуть питання, пишіть, я завжди поруч!
Мария
Добрый день Наталья! Мой ребенок пошел в 1й класс в том году, и у нас появилась проблема с заниженной самооценкой. Он замыкается в себе, у него появились страхи, считает себя он "некчемной козявкой". Очень часто плачет. Естественно, как мама, я пытаюсь узнать все его проблемы, но не всегда, он желает о них рассказать. периодически он говорит, что одноклассники его обижают (последняя ситуация была сверх ужасной ). Подскажите пожалуйста.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:09)
Доброго дня, Маріє! Самооцінка дитини до школи формується батьками, а з 1-го класу від соціуму та оточуючих. Дитина починає себе порівнювати з іншими, свої можливості, свої здібності. Тому я завжди батькам наголошую, щоб казали «Ти для нас найкращий!», щоб дитина розуміла, що там поза межами будинку може бути і інша найкраща в чомусь дитина. Коли ми дітей виховуємо впевненими, то як правило в школі вони вміють себе відстояти. Намагайтесь підкреслювати його риси сильні, кажучи наприклад (самі придумаєте) «Так, писати в тебе виходе не найкраще, а в математиці ти надзвичайно здібний.» Коли ми в дітях виховуємо перфекціонізм («все повинно бути відмінно»), то разом з тим, ми виплекуємо та зрощуємо їх рівень тривожності та ще більшої невпененості в собі. Важливо як ви реагуєте на його невдачі та сльози. Якщо така реакція підтримується, то вона буде продовжуватись. Намагайтесь озвучити його стан накшалт фразами «Так, я відчуваю наскільки тобі боляче, непирємно, прикро….і таке інше. Але ось тобі серветки, (або вмийся холодною водою) та давай поміркуємо, як нам подолати цю проблему і що ми можемо зробити.»Також поговоріть із вчителем, що там відбувається в класі і який вихід можна спільно придумати з проблематичних ситуацій. Існує дуже багато цікавої, пізнавальної та корекційної внекласної роботи. Бажаю вам впевненості та відчуття самодостатності!
АНЯ
Добрий день! Моєму сину 3 роки, він кашляє уже майже рік (лаючий кашель). Педіатр каже що це все із-за стресу . Почав він кашляти після того як я його повела в дитячий садо, де він був 2 дні по 20 хвилин, після чого захворів і не припиняє кашляти. Нам призначили тенотен дитячий 1\2 таблетки 3 рази і гліцин1 таблетка 3 рази. Чи варто приймати ці припарати, яка може бути шкода? Якщо ми купили просто тенотен, то яка має бути доза для дитини?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:08)
Доброго дня, Аню! Щоб вияснити походження кашлю, спробуйте сходити до невропатолога.Якщо цей прояв невротичного характеру, до невропатолог припише від цього лікування. А відвідування садочку - 2 рази по 20 хв., і що це спричинило такий невроз у вигляді кашлю, це дуже дивно. Тим більше до невролога, якщо у вашого сина настільки слабка неврова система, то як же тоді інші стресові ситуації, яких у нас достатньо багато в житті. Проконсультуйтесь, можливо вам назначать препараті, які укріпляють нервову систему. Також, важливе значення на стреси та неприємні ситуації має реакція батьків. Діти не мають шаблону своїх реакцій на ситуації, вони копіюють з нас, дорослих. Можливо прердивіться своє ставлення до проблем. Бажаю вам міцних нервів та міцного здров'я!
Андрій
Доброго дня.Дитині майже три роки але крім мама і баба нічого не говорить,на своє ім"я не реагує,хоча як скажеш йому наприклад не можна,відразу реагує,появі мамі не радіє,раніше на руки навіть не йшов,тепер вже сам проситься,правда дитина майже завжди сидить вдома,з дітьми майже не грається,але коли бачить дітей біжить до них і хочемо віддати його в садочок і чи може дитина між дітьми навчитися говорити,на все реагувати,чи вже в три роки без спеціалістів не обійтися?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:08)
Доброго дня, Андрію! Так, Ваша інтуіція Вас не обманює. Вашій дитинці потрібна додаткова допомога наступних спеціалістів: невропатолога, логопеда та психолога. Найбільше насторожує не мовленєва затримка, а відсутність реакції на звертання та затримка розвитку в емоційній сфері. Звичайно, садок завжди є великим стимулятором для діток у всіх сферах розвитку. Але я вам рекомендую обов'язково відвідати вище згаданних спеціалістів. І чим раніше Ви це зробити, тим більше можливостей допомогти дитині (адже найінтенсивніший розвиток людини відбувається до 5 років). Впевнена, ви дуже турботливі батьки і зробити все, щоб допомогти вашій дитинці!
Лина
Здравствуйте. У меня возникла такая проблема: переехала в новый город и пришлось идти в новую школу. Одноклассники не приняли и начали издеваться, не физически а обзывать и т.д. Даже в школу боюсь ходить. Маме сказать не могу, боюсь что она своим вмешательством еще больше накалит обстановку. Подскажите пожалуйста как правильно дать отпор обидчикам?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:08)
Здравствуйте, Ліна! Нажаль, Ви не вказали свій вік, для мене це важливо. Авторитет можна завойвувати різними способами. Можна влаштувати дома свято з тортом, музикой, чаєм, запросивши однокласників (причому зробити з цього якійсь інтригуючий секрет у класі. Думаю мама піде вам лише на зустріч). Можна запропонувати свою допомогу у виконанні домашнього завдання (але тут будьте обережні, щоб вас потім не використовували в цих цілях); спробуйте знайти однакові хобі з одноклассниками; а можливо для когось знадобиться і грізний погрозливий тон (без фізичних втручань), щоб знали, що ви можете бути злою та розсердженною також (але це треба робити наодинці з вашим «обідчиком»). Можливо, спробуйте поговорити із вашою мамою, зазделагіть її попередивиши, що ви потребуєте лише її дружніх порад, а не щоб вона вирішила за вас проблему. Наголосіть на тому, що ви достатньо самостійна і доросла для вирішення конфліктних ситуацій. Думаю мама з повагою поставиться до вашого бажання і гидно оцінить вашу сміливість. Бажаю гарних стосунків!
Анастасия
Наталья здравствуйте! В интернете и книгах стоолько советов, что начинаю запутываться..то кричать нельзя, то необходимо и даже дать по попе что б не наглел..всего не прочитаешь..и всё таки: Ребенку 2года..очень озороной, улыбчивый, позитивный мальчик. Я даже сказала бы - гиперактивный) с недавних пор начал показывать свой характер, чем очень огорчает т.к. раньше такого не позволял. Считала, что воспитываю правильно раз слушается, боится возразить, опускает голову..и все на уровне нормального тона! А сейчас мне нужно использовать крик что б добиться своего, и тот не помогает! Что делать? Игнор, лупки, обьяснения, спокойствие или крик? Заранее спасибо!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:08)
Доброго дня, Анастасія! Бути батьками – це найскладніша професія в світі, Тим паче, що цій професії не навчають в жодному університеті ? Ви праві, дуже багато літератури, порад, рекомендацій, Але потрібно враховувати особливості кожної дитини. Одна порада може підійти одній дитині, другій та же порада може категорічно не підходити. Так, для діток повинні існувати правила незмінні (ті, що пов'язані з їх безпекою життя). Всі решта встановлюють в кожній сім'ї індивідуально. У кожній сім'ї є якісь табуйовані речі, вони дуже індивідуальні, то не можу Вам сказата на загал. Крик до дитини, однозначно не розумний порадник. Доречі найдієвіший тон на дітей, беземоційний, рівний, без будь якого забарвлення, таке саме повинно бути і обличчя, і тон. Як робити зауваження має величезне значення. Також з дітками легко домовитися якщо робити це іграючись, лживити прості буденні предмети, зробити їх друзями дитини, дитина на «УРА» сприймає такі умови. Наприклад, для улюблених домашніх капць, які попросили його допомогти ім зібрати іграшки, або кидаючи в пащу крокодила-корзини (де лажеть іграшки), хто найбільше закине. І Ваші нерви залишаться цілими, дитина виконає те, що вам потрібно, а гра ще більш вас з'їдна. Подобається автор Элизабет Пентли «Дисциплина без наказаний и крика» або її книга «Как перестать вопить, ворчать, умолять и начать жить в согласии со своими детьми» Бажаю злагоди та взаєморозуміння!
Наталья
Здравствуйте, Наталья. Моему сыну 3 года, стал совсем недавно заикаться. А когда стали ему на это обращать внимание, он совсем перестает разговаривать и говорит только, что "не знаю, не получается". Вообще он разговаривает где-то с полутора лет, все нормально было, что теперь стало и что с этим делать, не знаю, посоветуйте, к кому лучше обращаться: к логопеду или невропатологу или к психологу. Ребенок вообще-то нервный, если что не так, то он иногда психует, бросает что-то. Хотя в садике говорят, что он очень спокойный. Подскажите, как с этим справится.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:08)
Доброго дня, Наталья! Поки ця проблема не затягнулась, звиячайно ж потрібно до спеціалістів. До невролога, щоб подивився , що саме він може зробити у цій проблемі. До логопеда, так як існують методики для корекційних занять саме із заїкування, і звичайно ж, до психолога, який вам допоможе знайти психологвічну травму, яка призвела до заїкання., а також щоб подивився чому ваша дитина нервова і чому саме вдома реагує «псіхами». Бажаю вірних кроків і не затягуйте з візитами до спеціалістів!
Юлия
Здравствуйте, Наталия! Семья полная. Сыну 9 лет. В посл. время стал совсем не послушный. Начинаем с утра. Зубы чистит плохо умывается плохо. На просьбу перечистить злится и огрызается. За завтраком телевизор и только телевизор, сидит смотрит. Я его поторапливаю , он опять не доволен. За уроки посадить нужно сказать раз 5. Во время уроков что нибудь может сделать, не усидчивый. Учится хорошо троек нет. С телевизора на камп. с камп. на телевизор. Я не разрешаю тк в посл. время у него иногда головн. боли (на погоду, перенапряжение).Ходили к невропатологу все в норме-вегето сосуд. дистон. Постоянно тоскает сладости и печенюшки, кусочничает и не слуш. когда делаю замечани по этому поводу. А уж когда гуляет долго то домой вообще не загнать. Надо позвонить раза 4. Папа у нас добр, мягк, работ с утра до вечера. Я с сыном практически с утра до вечера одна. Получается так называемая мама-мигера, которая постоянно запрещает и не дает сыну вести себя так как он хочет. Я ему говорю. Женя, почему ты меня не слушаешь? А у него в 1 ухо влет и из др. вылет. Нельзя много за камп. сидеть, а он опять просить как будто и не слышал. Да потом опять просит. Я просто иногда выхожу из себя. В тупике. Иногда крикну. Но потом жалею, что не прав. сделала. Переживаю. Он тоже расстраивается.Что же делать. Не пускать же все на самотек. Он взрослеет. Подскажите пожалуйста. Спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:07)
Доброго дня, Юлія! Можливо у вашого сина настала гостра потреба у «власній території». Тільки він ще не знає як її відвоювати. Коли ми, батьки проживаємо життя дітей, а не своє, то дітям це може дуже заважати. Так, контроль над дітьми дуже потрібний Але дозованний, можливо покажіть, що Ви йому довіряєте, що він достатньо дорослий для деяких справ і може з ними сам справитись (визначте конкретно, що це за справи). Мені дуже подобається стимуляційна жетонна система. Розробіть систему жетонів (за робочий тиждень набрати 150 жетонів (наприклад), нагорода – у вихідний всією сімєю кінотеатр, або що ви придумаєте, але не матеріальне нагородження), наприклад: застелити ліжко – 2 жетони, зробити уроки за 2 години – 6 жетонів, прибрати посуд або помити після себе 3 жетони і таке інше. Розробити цей список, придумати, що вам буде слугувати жетонами і вперед, за перемогами. Всі сім'ї, яким я пропонувала, залишились задоволеними. І не забувайте, що у Вас є своє, особисте життя, там де немає ні чоловіка, ні дітей. А є лише ваш духовний і фізичний розвиток! Приємних вам миттєвостей!
cilena
Добрый день! У нас такая ситуация. Сегодня забирала сына 7,5 лет (2 класс) и школы после занятия футболом. Пробегал мимо мальчик, который ходит с ним на футбол вместе (4 класс) и обозвал меня проституткой. У меня был просто шок. Семья у нас исключительно положительная, на 7 месяце беременности меньше всего я похожа на девушку легкого поведения. Предыстория: у мальчиков были конфликты, старший лез бить моего, подговариваемый одноклассником моего сына, толкал, исподтишка бил, например мячом в живот очень сильно и специально. К маме мальчика мы подошли, пожаловались, она пыталась его расспросить, но он, естественно от всего отказался. Так мы ушли ни с чем. Теперь сижу нервничаю, переживаю. Не знаю как реагировать.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 апреля, 1:07)
Доброго дня, Сілено! Так, того хлопчика ми з вами не змінемо, а реакцію свою на ситуацію можна. По-перше, обзиваючи Вас, він хтів максимально болячи зробити вашему синові, а не вам, просто йому помститися. По-друге, ми не знаємо яке виховання та моральні цінності в сім'ї того хлопчика. А це вже їх проблеми, а ніяк не Ваші. По- треттє,вважаю доцільним втручання вашого тата в ситуацію, щоб він поділився власним хлопчачим досвідом, як він виходив з таких ситуацій та і чоловіча підтримка синові буде доречною. Поцікавтесь у тренера які стосунки у вашого сина в команді, чи має він підтримку інших хлопчиків, чи не самотній він там. Сподіваюсь ви разом, як сім'я зможите подолати цю проблему, адже підтримка сім'ї, це найцінніше для наших дітей!
Люба
Здравствуйте Наталья. Моей дочери 9 лет не знаю считать ли это проблемой, но моя дочь последнее время раз 200 в день подходит, чтобы меня поцеловать, а сейчас когда ухожу на работу ложится на мою кровать гладит и целует мою подушку. И забрать не возможно начинается истерика. Подскажите пожалуйста что делать. Спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 апреля, 5:52)
Любо, доброго дня! Вас не дарма насторожує ця ситуація. Щось відбулось із вашою дівчинкою і вона боїться за Вас, переживає, сумує за Вами. Можливо хтось щось сказав (діти в такому віці часто розповідають страшилки про смерть), або вона почула між кимось розмову (не дуже приємну) про Вас….може багато бути страхів. Це ще залежить від типу нервової системи, хтось не звертає уваги на якійсь речі, а ваша дівчинка дуже чутлива й прийняла близько до серця. Але щосаме її так насторожило потрібно вияснити. Якщо у вас не виходить, відвідайте дитячого психолога. Існує багато методик, щоб взнати який емоційний стан у дитини. Відчуваю, що Вид дуже уважна і чуйна мама і обов'язково домопожите вашій дитині!
Мирослава
Добрий день.У мене виникло одне запитаня,моїй дитині 2.6 роки.хочу давати в садік з 1 червня,але у нас можливий переїзд в друге місто,чи варто давати чи ні,як дитина зреагує на зміну колективу.Дайте будьласка пораду.Дякую.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 апреля, 5:52)
Доброго дня, Мирослава! Тут потрібно орієнтуватись на саму дитину. Якщо дитина спокійна, важко підпускає чужих людей до себе, довго адаптується до всього нового, то можливо не поспішайте . Якщо ж дитина, як кажуть в народі «циганська», комцунікабельна, охоче співпрацює з дорослими, не цурається діток на дитячому майданчику, активна, жвава, то переїзд до іншого міста можливо не дасть основаній для стрессу. Хоча пам'ятайте, любий переїзд для діток такого віку завжди є настрожуючим. Та і для дорослих він викликає багато острахів. Тому однозначної відповіді тут не існує. Впевнена ви зробите правильний вибір!
Юлия
Здравствуйте!Буду вам очень очень признательна,если вы мне поможете с моей проблемой.У меня сыну 2,4 годика,характер очень тежелый,я все время на нервах,пью успакаительные,не слушает,не чего не хочет понимать,пробовала разные подходы к нему,но не помогает.Скажите пожайлусто как мне быть в такой ситуации,и бить не хочеться,и по другому не получаеться.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 апреля, 5:52)
Доброго дня, Юля! Ваше питання подібне до того, на яке відповіла вище Марії. Іноді, коли приходять з дітками, і проблемою «чи чує мене дитина» я превіряю слух дитини ( були в практиці і таки випадки, що тугоухість), перевіряю чи в дитини не порушено сприйняття, (бувало, коли дитина не сприймає світ так, як ми до цього звикли). Тому я би вам рекомендовала сходити до дитячого психолога, який допоможе вам вияснити природу цього непослуху. Адже Ви емоційно, і як я розумію і фізично також виснажились. Якщо не спрацьовують всі способи, не бійтеся звертатись за допомогую до спеціаліста. Не чекайте до крайнощів, звертайтеся!
Катя
Здравствуйте! Сыну 1 год и 10 мес. Подскажите пожалуйста: 1) как закончить грудное вскармливание если он очень часто просит грудь и устраивает истерики пока не дам? 2) отказывается одеваться на улицу, мыть руки и совершать прочие процедуры- все силой и в истерике 3) если что- то хочет что нельзя, будет требовать дать это, невозможно отвлечь, сразу крик? 4) только памперссы, никак не садится на горшок?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 апреля, 5:51)
Доброго дня, Катю! Виносимо на порядок денний перше питання: Зменшуйте кількість годувань, можливо залиште лише на ніч, коли засинає; у ночі не кладіть поруч, не спокушайте запахом молока; відстоюйте позицію свою, адже ви знаєте, що він їсть і інші продукти, що без годування він проживе; коли просить грудь скажіть, що великий, але не залишайте його, приголубте, скажіть як любите сильно, візьміть іграшки, грайтесь з ним і які б істерики не влаштовував, продовжуйте , адже на 10-й раз він зрозуміє, що істерика не допомагає, тому на 11 раз погодиться з вами (образно кажучи 10 раз, може це буде і 20 , і 30…). Перейдемо до другого питання й включу сюди ж і треттє: Якщо йди на принцип з дитиною, може не вийти діалогу. Я колись проводила мастер класс «Як звернутись до дитини, щоб вона тебе почула», зверталась до дітей різного віку, і знаєте, всі, без жодного випадку зробили те, чого хтіла я. А робила я це через ігри, фантазування. Черевичок може ожити й сказати «Ой, малюк, як же я заскучив за тобой, йди, взуй мене», мило може пропищати «ура, він прийшов, давай з тобой привітаємось» (тим самим намилюючи йому ручки). Діти страшенно люблять казки, фантазувати і я не бачила жодної дитини, яка б відмовилась погратися. Грайтесь зі своєю дитиною, влаштовуйте змагання «хто перший вдіне шапку, жабка чи ти». З дітьми потрібно по-дитячому, а не по дорослому. Спробуйте, і впевнена, ефект не примусить Вас довго чекати. Питання четверте – горщик: Тут так само підходить лише ігрова терапія. Наприклад посадіть улюблену іграшку малюка на горщик і сядьте біля неї, починаючи розмовляти, накшалт «який, ведмедику ти молодець! Я так тобою пишаюсь! Ти як дорослий писяєш на горщик! Дай я тебе обійму». Навіть якщо ваш малюк, ніби то не прореагує, він дуже уважно буде спостерігати за вашою реакцію, вашим тоном, мімікою,жестами по відношенню до ведмедика і в якійсь н-ий раз захоче сам повторити «геройський вчинок ведмедика» й заслужити таку ж похвалу. Бажаю терпіння та натхнення у вихованн
Мария
Здравствуйте, Наталья, прочитав статьи на сайте , пришла к выводу, что нашего первого долгожданного сыночка мы избаловали , не всегда твёрды в своих решениях и немного расходимся во мнении с мужем что модно, а что нельзя. В итоге сыночку 3,5 года, истерики по несколько раз в день, все уже очень устали, как реагировать и воо ше что делать дальше не знаю уже ;(( объясняю, отвлекаю, ставлю в угол, не меняется особо ничего. Через 5 минут снова делает то, что обещал не делать больше.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 апреля, 5:51)
Доброго дня, Маріє! 3, 5 рокі, це вік, у якому діти себе опозиціонують як»Людину» окрему від батьків, окрему від світу. Зрозуміло вони не знають як це робити, тому істерики, найдіюча, найефективніша демонстрація свого власного «Я». Ще не забувайте, діти дуже тонкі психологи. Впевнена, він вже давним давно зрозумів, що рішення один одного ви не підтримуєте, послідовність у своїх рішеннях не зберігаєте, тому активно впровадив свою поведінку (і досить стабільну ?), яка йому до вподоби. Наш великий світ для дітей виглядає і сприймається, як хаос. Щоб цей хаос підпорядкувати, батьки встановлюють правила, які допомогають ім усвідомлювати як себе, так і все, що навколо них відбувається. Ці правила допомагають дитині розкласти все по полицях, навіть якщо дитина страйкує проти ваших правил. Правила в режимі дня, правила, що стосуються небезпеки життя та багато інших. Якщо батьки не вибудовують всі ці правила, то з часом авторитет батьків у очах дітей зникає і вони легко перекрокують через них. Строгій тон нікого морально не знищував, незмінна міміка обличчя, спокій з яким ви вимовляєте заборону, все це дуже важливо (навіть потринуйтеся цьому перед дзеркалом) – і вперед лише разом, мама з татом можуть багато чого досягти спільно у вихованні. Раджу почитати книгу Елизабет Пентли «Дисциплина без наказаний и крика» Бажаю спокою та миру!
Вера
Добрый день! Нуждаюсь в консультации. Мы с мужем в разводе, сыну 9 лет. Папу он последний раз видел в 2 года и помнит только по фотографиям. Папа обустроил новую семью и решил не приезжать к нам, объясняя это тем, что ему больно меня видеть (я была инициатором развода). Недавно сын упал в бассейне, компрессионный перелом позвоничника, отлежался, сейчас восстанавливаемся, уже бегаем прыгаем) Сарафанным радио бывшему мужу стало известно о происшествии и после 6 лет молчания, позвонил, сказал хочет приехать, волнуется как там сын. Но как он будет объяснять ребенку, что 7 лет вообще не интересовался его жизнью, наверное наврет что-нибудь, как обычно. Очень переживаю за сына, как он это все воспримет. Он переживал и всегда хотел с ним встретиться. Я ничего не объясняла ему никогда, ничего плохого про папу не говорила. Не знаю как себя вести правильно. А если папа приедет раз и потом опять пропадет, не будет ли у сына еще большей травмы. Даже не могу себе представить что чувствует ребенок в такой ситуации, как это все воспринимает. Очень хочется поговорить со специалистом и выяснить, что в такой ситуации делать. Очень жду ответа. Спасибо!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 апреля, 5:50)
Доброго дня, Вера! Так, у вас не легка ситуація. Ми, батьки, можемо багато міркувати, будувати версій, але вірним варіантом буде запитати, що про це думає син, Що він відчував коли не було батька? Що було б краще для нього на теперешній момент? Чи хтів би він, щоб батько в цей момент був поруч чи ні? Ми, дорослі часто прогнозуємо наперед, не вловлюючи найголовніші митті, які відбуваються «тут і тепер» і боячись заговорит із дітьми про важливі для них речі. Наші страхи перекривають багато можливостей для взаєморозуміння з дітками. Впевнена, що він дуже переживає і мусить сам робити якійсь умовиводи. Не бійтеся поранити його бесідами, наболючише для дітей, коли з ними не розмовляють, оминають саме ті теми, які дуже важливі для них. Мовчати, щоб не травмувати, часто ця версія терпить крах і відбувається все з точністю навпаки – діти страждають від нашого мовчання та оминання тем. Знаю, важко бути з образами, Але спробуйте подивитися на цю ситуацію очима батька. Впевнена, він по-справжньому переживає і хвилюється за нього. Всі пояснення залиште для батька, не беріть на себе все. Будьте просто поруч і цього достатньо. Спробуйте поговрити із сином «по душах» і впевнена ви багато взнаєте та відчуєте нового про вашого сина. Бажаю швидкого виздоровлення вашому синові, а вам вірних та виваженних кроків!
Наталія
Подоляк Наталія Богданівна - Ви - СУПЕР!!! Чудова відповідь-порада нам, батькам. Щиро вдячна Вам за якісний зворотний звязок.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 апреля, 5:50)
Доброго дня, Наталю! Рада, що Ви побачили шляхи у вирішенні вашої проблеми. Впевнена ви чуйні батьки і увас все вийде!
Наталія
Доброго дня, Наталіє! Дуже рада, що відразу натрапила на ваш сайт, простежується високий рівень професіоналізму у ваших відповідях. Тепер перейду до проблемної ситуації, в якій потребую вашої поради. Старшому сину 7,5 років, навчається у другому класі. Успішність в першому семестрі була високою, у другому семестрі знижується при щоденних зауваженнях в щоденнику "Поведінка - жахлива/незадовільна". Аналогічна ситуація простежувалась і у 1-му класі. Кожен ранок у нас починається зі слів "не піду до школи, ненавиджу школу". Вчителька у нас молода, ми, батьки, з нею в хороших відносинах, вона намагається знайти індивідуальний підхід до сина (проводить часто з ним розмови "Тет-а-тет"щодо виявлення причин його незадовільної поведінки, підтримує його в прояві його ініціативності). Дитина талановита, дуже любить виступати перед публікою, має хороші успіхи в карате, в футболі. Дружелюбний, однак, зі слів вчителя, останнім часом почав диктувати в класі свої правила поведінки іншим учням класу, бє дітей. Вдома влаштовує сцени істерії при певних наших заборонах (дивитись довго телевізор, грати компютерні ігри), до виконання домашнього завдання йде зі слізьми. Неспокійно спить, швидко впадає у гнів, свій гнів "зганяє" на братові (5 років) - бє його. Як нам вирішити дану ситуацію, а саме, що нам необхідно зробити для соціальної адаптації нашої дитини в школі, скорочення кількості "емоційних приступів гніву", спокійного сну дитини.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 26 марта, 12:51)
Доброго дня, Наталя! Які психологічні зміни відбуваються у хлопчика у 8 років? Відбувається ствердження свого авторитету серед однолітків та в родині. Виникає потреба в тому, щоб його поважали, прислухались до його думки, бажань. Найпростіший спосіб самоствердження - це агресія. У деяких випадках це проходить, а в деяких ні. Я так розумію, що клас «нового» вашого сина не сприйняв, та і в сім’ї цей спосіб так само неприйнятний. А поваги хочеться. Тут потрібні лише пояснювальні бесіди (спробуйте підібрати фільми, пошукайте в радянських дитячих, там багато з такими сюжетами, пояснюйте, дивлячись їх разом) та практичні приклади. Якщо тато авторитет, потрібно роз’яснити синові, якими способами він цього досяг. Якщо у вашої дитини присутні лідерські або організаторські задатки, то на цьому теж можна багато чого побудувати (вчитель в класі організовує шефство, сильний захищає слабшого, відмінник допомагає не дуже успішному учневі та багато іншого придумати). Ви можете доручити дуже відповідальну справу, лише йому і тільки йому, і коли він її виконає, цим підняти його авторитет. Це одна із версій. А взагалі потрібно дивитися всі сімейні обставини, сценарії сім’ї, цінності. Адже дитина сприймає світ через наші дорослі «дзеркала». Тому, я вам рекомендує при нагоді відвідати спеціаліста (сімейного психолога). Бажаю терпіння та взаєморозуміння!
Наиль
Здравствуйте,скажите пожалуйста как нам быть,наш сын Тимур 3,5 категорически не хочет ходить в садик ,говорит что его бьёт мальчик из его группы,хоть сам и не паинька и где то даже задира.но его боится.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 26 марта, 12:50)
Доброго дня, Наіль! Це нормальна реакція дитини, да і людини на суперника (страх). По- перше, запитайте у вихователя, яка поведінка вашого сина в саду на протязі дня, як він комунікує з іншими дітками, як грається, їсть, веде себе на заняттях. Потрібно зібрати повну картинку «життя Тімура в саду». На основі одного епізода не спішить робити висновки. Розпитайте, як довго він зранку плаче, після того як ви уходите, як він себе веде з Тим хлопчиком, якого боїться. Спробуйте разом погуляти на майданчику сада, ваш син і той інший хлопчик. Поспостерігайте як вони разом граються, які в них стосунки. А після цього вже зможете прийняти безпосмилкове рішення нарахунок відвідування садочка. Не забувайте, що такі «біці» можуть зустрітись і в 2-му, і в 3-му садочку та і по життю не однократно. Тому ваш син зараз має гарне тринувальне поле, щоб виробити сценарій стосунків з різними типами людей. Бажаю миру і гармонії!
дарья
ребенку в январе исполнилось 7 лет, мы ходим в 1 класс, до этого ходили и в сад и на доп занятия в школу, первое сентября прошло хорошо, но потом она начала отказываться отвечать на уроках, а теперь и вообще ходить в школу. уже неделю пропустили. На вопрос почему не хочет ответ прост? я не выучила дом занятие, когда на следующий день подготовилась, ответ меня будут ругать за то что пропустила. уже и с учительницой поговорили вместе. И всеравно. Утро начинаеться с того , мы одиваемся, кушаем, смотрим мультики ,а как выходить в школу так истерика, что аж тресется.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 21 марта, 12:40)
Доброго дня, Дарія! Я вважаю тут будуть доречними консультації двох спеціалістів: невропатолога (якщо вже істерики доходять до того, що дитина трясеться) і, звичайно ж психолога. Якщо у дитини сумніви у своїх силах, присутня невпененість, то тут потрібно працювати з самооцінкою. Також дивлячись із ваших слів, у дівчинки дуже високий рівень тривожності, з цим також працює психолог. А можливо у дівчинки є ще якісь причини, про які вони з якихось причин не може сказати. Причин може бути масса, посміялись діти (під час того, коли відповідала), не похвалила вчасно вчитель або не підтримала в потрібний момент. Тому я і рекомендую вам попрацювати з психологом , щоб ваша дівчинка булла більш впевнена в собі. Бажаю шаленої впевненості!
Анна
Добрый вечер Наталья Богдановна.у меня дочь подросток ей 13 лет.мне трудно ее сейчас понять и она ведет себя с моими родителями грубо и не боится наказаний.не чувствует своей вины и когда ты пытаешься ей разложить все по полочкам .то в ответ она просто смеется.скажите это такая защитная реакция ребенка или нам пора обратиться к психологу..нервная и беспокойная стала.ранее такой не была до 10 лет.как поступить правильно беседы проводила не один раз и запретила гулять .отстранили от плохих подружек.может это все влияние двора с кем дружит?..буду рада ответу.Анна
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 21 марта, 12:40)
Доброго дня, Анна! Підлітковий вік, це особливий вік, діти притендують на доросліть у своїх вчинках, висловах, а як це зробити реально не знають і не вміють, тому самі перебувають в суперечностях.. Мені подобається книга Мурашовой «Как понять ребенка», там на реальних історіях наводяться приклади спілкування та вирішення проблем із підлітком. Якщо у вас скінчились всі «інструменти» для спілкування, раджу сходити до психолога, допомога спеціаліста не завадить. Адже до підліткового віку спрацьовував один сценарій спілкування, а під час зростання у дітей крім гормональних змін відбуваються і психічні, тому може бути, що всі методи, які спрацьовували до цього моменту перестали діяти. Щоб остаточно не втратити ниточку взаємодії з вашою дитиною, приміть який для вас спосіб найкраще підходить, література, форуми батьків, спільний похід до психолога. Адже головне в стосунках між батьками й дітьми це – довіра. Не втрачайте вашу довіру!
Татьяна
Здравствуйте.Я очень надеюсь на вашу помощь, потому что у меня просто отчаяние.Моему сыну 2,8.Он активный, добрый, спокойный по натуре, но вот как только подходит время ко сну, начинаются ужасные истерики, причем они расчитаны в основном на мое внимание.Я понимаю, что это возраст противоречий, и т.к. он постоянно со мной, и свой негативизм он направляет на меня. Я пыталась укладывать спать раньше, уговаривать, ругать, ничего не меняется.Когда игнорирую его выпады-они просто затягиваются на неопределенное время и уже с такими мелочами: закрой глазки, не вставай, не трогай,...Как вести себя, ведь это происходит вечером.Стоять на своем? Есть ли смысл в воспитании в это время. И в каком возрасте он будет контролировать свои эмоции
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 21 марта, 12:40)
Доброго дня, Татьяно! Почну з кінця вашого повідомлення. У дітей остаточно відбувається процесс саморегуляції ближче до 7-ми років. До цього часу ми вчимо дітей цьому, колись у них це може виходити, колись не дуже. Тому з цим питанням потрібно зачекати, Але не пасивно, а постійно навчаючи. Ви праві, виховувати під час цих істерик сенсу немає, а ось коли він спокійний і час вкладання ще не настав, то потрібно про це розмовляти. Що настане вечір, ви побудите поруч, розповісте Казку, а потім підети до себе в ліжко, «давай обиремо, яку Казку ми будемо сьогодні ввечері читати». Нмагайтесь підготовитись до вечора максимально, можливо знайдіть якусь іграшку (можливо купити нову, яка буде слугувати вам провідником до світу снів) Ця іграшка буде даватись лише на час засинання. Спробуйте все перетворити в ігрову форму, обиграйте сцену вкладання якоюсь придуманною казкою. Мені дуже до вподоби книжки Елізабет Пентлі, в неї є на цю тему книжки «Как уложить ребенка спать без слез» та «Я еще совсем не хочу спать!». Вірю, що у вас все вийде!
Татьяна
Здравствуйте! Сыну 10 лет. Когда прошу его в чем-то помочь непосредственно сейчас, как правило, он это делает. Но если, допустим, утром прошу до того как я приду с работы сделать несколько мелких дел по дому, то он в лучшем случае сделает что-то одно. Пыталась решить этот вопрос списком дел, который ложила на видное место(чтоб не забывал), но результата все равно нет. Почти такая же ситуация и с уроками. Как решить правильно этот вопрос?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 21 марта, 12:39)
Доброго дня, Татьяна! Напевно, на сьогодняшній день, це найпопулярніша проблема серед дітей. Відсутність самоорганізації. Впевнена те, що йому цікаво він не забуває, а те що не цікаво якось забувається. Можете запитати, «чи потрібно тобі нагадати, подзвонити. Коли краще це зробити?» Домовитись, що за всі виконані пункти отримує додаткову….придумайте що саме. Уроки можна перевірити ввечері, що зробив, що не зробив? Які причини, що не зробив? Компьютер та телевізор повинні бути в списку лише після того, коли виконані пункти обов'язкові, а не навпаки. Не забувайте хвалити, заохочувати, тоді, коли виконав все. На всякий випадок рекомендую відвідати психолога, щоб перевірити пам'ять та увагу, тому що якщо є порушення, то це можна відкорегувати. Бажаю терпіння!
елена
здравствуйте! у меня двое детей 8 лет и 6 месяцев. старший не слушается нереагирует на замечания ни на мои ни на учителей постоянные звонки из школы с жалобами на его поведение перепробовала все и разговоры и наказание но ему хоть бы что продолжает делать то что хочет. в школе поставили на учет к соцпедагогу он вообще не понимает зачем учится зачем делать что то по дому ему надо сказать десять раз чтобы он почистил зубы я уже не знаю что с ним делать помогите пожалуйста!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 19 марта, 7:12)
Доброго дня, Єлено! Надзвичайно важко зробити висновки з вашого повідомлення , а тим більше дати конкретні рекомендації. Однозначно у взаємодії між вами та вашим хлопчиком є пробіли. Де вони утворились, на якому етапі, з яких причин? Та ще багато, багато запитань у мене виникає. Потрібно сходити на консультацію до психолога, обов’язково. Вважаю, що потрібна і психокорекція для його порушень. Але треба дивитись яка саме. Чи з ним одним корекційні заняття, чи для вас спільно. Це можна визначити лише при зустрічі. Зараз можу порекомендувати книжку, яка мені дуже подобається Кволс Кєтрин «Радость воспитания. Как воспитывать детей без наказания». Ви там знайдете багато практичних та клорисних порад. Якщо ви в Києві, приходьте до нашої клінікіки і ми спробуємо віднайти причини в порушенні поведінки та корегувати їх. Впевнена, Виз найдете правильнее рішення
Елена
Здравствуйте! Моему сыну 2,5 года. Он очень подвижный ребенок. Разговаривает преимущественно на своем языке, в лексиконе около 10 простых слов (мама, папа, бай-бай, и т.п). Не хочет повторять слоги, слова, не говорит, как 'разговаривают' животные. Не всегда показывает по картинкам. На простые просьбы не всегда реагирует- может сделать, а может стоять и смотреть в одну точку (такое происходит чаще). Он не признает никаких запретов- бьется в истерике головой обо все подряд, и никакие уговоры не помогают, пробовала игнорировать истерики, уходить, он колотит головой в дверь- с силой, до шишек, ссадин и синяков. Снижено чувство опасности- лезет на окна, несмотря на то, что уже падал много раз, лезет именно туда, куда запрещают и берет то, что 'нельзя'. Стал ни с того, ни с сего бить головой своих братьев (6 лет и 1,3 года), не могу их оставить одних ни на минуту. Скажите пожалуйста, это нормальное поведение для ребенка или отклонение? Спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 19 марта, 7:12)
Доброго дня, Єлено! Для дитини 2,5 років такого лексикону, як Ви написали, недостатньо (замало). Також насторожують такі моменти, як те, що не реагує на звернення (дивлячись в одну точку), нанесення собі фізичної шкоди, відсутність відчуття небезпеки. Я рекомендую вам обов'язково відвідати невропатолога (в першу чергу). Вважаю, що консультація цього лікаря буде доречною, і чим раніше ви це зробите, тим краще буде для дитни. Адже вона потребує вашої допомоги і сама з цим станом не справиться. Бажаю вам терпіння та наснаги!
Роман
Здраствуйте у меня проблема с дочерью ей 8 лет.После развода ребёнок в 6 лет пережил сильнейший стресс из-за отсуствие меня, после бывшая жена не давала мне видется с дочерью. Когда вроде договорился, чтоб она давала мне ребёнка, дочь начала открытиее ко мне, но потом бывшая стала мне звонить и говорить,что ребёнок стал не управляем, плохо учится, врет, даже стала подворовывать, вообщем ребёнок сам себе на уме, но сильно скучает по мне. Бывшая жена говорит чтоб я поговорил с дочерью по строже, а я не могу, боюсь нанести ей психологическую травму, и тогда она отвернётся от всех и закроится в себе. Чтоб поговорить с ребёнком, я вижусь с ним редко. Какой выход из этой ситуации?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 12 марта, 3:06)
Доброго дня, Романе! Так, Ви абсолютно праві, що коли розлучаються батьки, то діти переживають величезний стресс. (див. мою статтю «Люблю папу!» за листопад 2011р., журнал «Мир семьи»). Поки дорослі виясняють стосунки між собою, дитина часто залишається у своїх власних переживаннях. «Построже» вважаю, в данному випадку не допоможе. Тут потрібно достукатись до серця дочки. Крадіжки діти роблять з багатьох причин, але одна з найрозповсюджених – привернути увагу до себе. Замисліться, для чого вона привертає увагу? Що їй не вистачає? Що відбувається в її маленькій, пораненій душі? Я вам рекомендую, всім втрьох обов'язково відвідати психолога. Чим раніше, тим краще. Адже хаос в душі дочці відбувається вже 2 роки, а це не мало. Бажаю вірних та виважених рішень!
света
ребенок конфликтует с одноклассниками и учителями нет желания учиться 3 класс проблема с детского сада
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 7 марта, 9:54)
Доброго дня, Света! Я правильно розумію, що ця проблема існує мінімум 4 роки? Це досить глибинна та тривала проблема. Людина конфліктує з оточуючими тоді, коли має внтурішні конфлікти, конфлікти із самім собою (виключення, якщо існують психічні відхилення чи розлади). Тому у вашому випадку обов'язково потрібно до психолога. Саме спеціаліст зможе прослідкувати хронологічну нитку та встановити причини поведінкових порушень, а також на якому етапі зникла мотивація до навчання (і чи булла вона взагалі). Не тягніть час, він і так вже затягнутий, рушайте до спеціаліста!
Галина
Доброго дня! Мене тривожить питання приниження дітей у садочку. Моїй дочці Інні буду 6 у березні. Вона дружелюбна, весела. Проте інколи на відріз відмовляється іти в садочок коли є певний вихователь. Чи нормально для вихователя принижувати дітей якимись словами, чи страшити Їх гарячими уколами. Можливо це не в сторону саме моєЇ дитини, але в неї є страх, що до неї також можуть так віднестися. Вона дуже за це хвилюється. Тобто боїться якихось грубих аморальних зауважень. Для мене це дуже серйозно. Я думаю це актуально для багатьох.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 7 марта, 9:54)
Доброго дня, Галино! Принижувати дітей ніхто немає права! Я з вами повністю згідна! Давайте поміркуємо разом, чи знаєте ви такі місця на землі, де панує добро, спокій, похвала, компліменти, моральна підтримка…та ще багато гарних речей і повністю відсутній інший бік – грубість, хамство, зневірення, образа, приниження….Я, нажаль, не знаю! Наш світ не ідеальний. Тому наша задача, батьків, навчити дітей залишатися при будь-яких ситуаціях самими собою. Навчити реагувати на різних людей, формувати внутрішній міцний стержень. Впевнена, що такі люди, «як ваш вихователь» ще не раз будуть траплятися на доччиному життєвому шляху. І тут важливо, як реагувати на такі речі. Якщо оплакувати всі біди нещасних людей, яких на планеті досить багать, то можна втратити себе. Хочу, щоб ви зрозуміли правильно, я не вчу, щоб Ви виховували жорстоку або нечуйну дочку. Ні. Якщо ваша донечка впевнена в собі, то повірте ніякий «вихователь» не похитне її. Можна всіх жаліти, а можна діяти. У данній ситуації всі ваші слова, типу «це кричать не на тебе», або «вихователь в принципі не погана тьотя» будуть плорожними. А ось якщо дівчинка сміливо подивиться в очі такому вихователю, то це буде героїчний вчинок. Допоможіть дочці повірити в себе і тоді їй всі неприємності не будуть здаватись такими величезними, ранімими та страшними!
Наталья
Мой сын в 3 классе.Моего сына избивают при этом хи-хи кают. Домой он приходит с грязным портфелем,а один раз даже с фингалом и тримя синяками.И так все три года.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 7 марта, 9:54)
Доброго дня, Наталья! Вважаю, що як мама, Ви повинні обов'язково вияснити обстановку в класі, створити тандем із вчителем. Це буде перша частина вашої допомоги. А друга частина - це навчити сина бути самому собі захисником. Можливо в нього занижена самооцінка і він немає достатньо сили волі, щоб відстояти себе. Можливо якісь внутрішні переконання («якщо б'ють, підставь іншу щоку»). Тут потрібно розбиратись із його внутрішніми цінностями, установками. Що саме заважає йому дати відсіч скривдникам. 3 роки, це дуже тривалий термін. Терпіти стільки часу принижень, це надзвичайно важко. Я би вам рекомендовала звернутись до психолога, щоб допоміг вияснити причину, та вирішити проблему.
Антонина
Здравствуйте.Моей дочери 5 лет. Есть такая проблема - ребенок не хочет сам есть, одеваться. Если ест сама, то очень долго (часами), начинаешь подгонять - вообще упирается. То же самое и с одеждой, ее надо одевать или она будет выть, растягивать вещи и т.д. В обед спать уложить - проблема, доходит до истерики. Зажимает кулаки и воет (пока не начнется приступ кашля). Истерики бывают очень сильные, причем она сама себя заводит (по любому поводу: не то ей одели, не то в тарелку насыпали...), бывают до хрипа. А в целом ребенок общительный, с детьми ладит хорошо. Единственное очень активный, ни секунды на месте не посидит. Подскажите, пожалуйста, как себя вести с такими приступами истерии?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 7 марта, 9:54)
Доброго дня, Антоніна! На істерики завжди складно реагувати. Наскільки я зрозуміла, що така поведінка дівчинки не відбувається в інших місцях, по відношенню до інших людей (ви нічого не сказали про це). Тобто така реакція відбувається лише в стосунках мама- дочка і цілеспрямована на вас. Тим більше що повна несумісніть «Если ест сама, то очень долго (часами), начинаешь подгонять - вообще упирается… очень активный, ни секунды на месте не посидит». Її характеру не присутнє «розтягування гумки», тому що вона активна, швидка. Ви правильно поставили запитання. Тому що саме ваша реакція може або присікти або підтримувати істерики вашої доньки. Для того, щоб діти почувалась у повній безпеці, їм змалечку потрібно встановлювати правила. Цих правил завжди потрібно дотримуватись, при будь-яких умовах. Якщо це режим, то в нього не може бути вихідних або відпуски до бабусі. Якщо це заборона, то ця заборона повинна звучати із уст мами, тата, бабусів, дідусів (інакше ви можете втратити авторитет дорослого в очах дитини). Якщо Ви обіцяєте покарання, то воно повинно відбутися, не дивлячись ні на що. Діти поважають, коли батьки послідовні в своїх вчинках та словах. Можливо на якомусь етапі виховання у вас порушилось щось у вище вказаному ланцюжку, тому це призвело до істерик дитини. Спробуйте проаналізувати, що відбулось не так, де ви, можливо, помилились, а відповідно до цього де потрібно залатати цю помилку. Стабільність батьків, це стабільність дітей. Впевнена у вас вийде знайти причину (а це вже половина проблеми вирішена)! Якщо ж ні, приходьте до нашої клініки й ми спробуємо розібратися разом!
Оля
Помогите, пожалуйста. ребенок рос у меня застенчивым. в 2,2 мы пошли в садик. походили со слезами 2 недели и заболели. потом начались истерические слезы в раздевалке такие, что я ей ничего не могла ничего сделать, её у меня забирали одетой в группу. после двух недель таких истерик я заметила у неё на голове лысые 2 пятна. исследовались, пролечились, вывод-на нервной почве. после месяца лечения, походили мы 3 дня просто со слезами и заболели. дома просидели мы еще 2 месяца. после выхода слезы были 3 дня. а после выходных начались те же истерики: орет, рыдает, руки трусятся. когда забираю её плачет при виде меня. последнее время вообще мамина стала, без мамы не может и дня. все попытки поговорить с воспитателем заканчивались репликой: а я откуда знаю что вам делать с нею. с дочкой я разговаривала, она говорит мне скучно за тобой, детки играют а я нет сижу на стульчике. на занятиях она занимается, у неё получается, её нравится, а в моменты без занятий она сидит. игрушками она в садике тоже не играет. с 1го марта нас переводят в младшую группу. нам сейчас 2,7 а там в группе детки 3-3,5 лет. Стоит ли переводить её или забрать до сентября, ведь на лето я её однозначно буду снимать. что мне делати? ведь не хочется её мучать и чтоб опять появились лысыны на голове.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 февраля, 2:42)
Доброго дня, Олю! По-перше, по закону, вас не мають права перевести с 1 березня (ваша дитина не має 3-х років і комплектація груп йде до 31 серпня), тому Ви сміливо можете відстоювати дочку. По-друге, коли ви підете до молодшої групи (з 1 вересня, то дочці буде повних 3 роки, а для дітей такого віку 5-6 місяців у розвитку психіки мають величезне значення). І у вас буде більше часу на адаптацію. Є тип діток з підвищеним рівнем тривоги, із слабшою ( по природі) нервовою системою, тому таким діткам потрібно набагато більше часу на адаптацію до садочку (у моїй практиці було, що рік дитини вливалась до соціального життя). Тривожні діти потребують більше уваги, міцних емоційних зв’язків з мамою (якщо потребує маму, то намагайтесь придавати їй уваги). Але тут дуже тонка межа, тому що гіперопікою можна в дитини закріпити ці нервові розлади (висмикування волосся). Добре, що зняли ці гострі приступи, нажаль таблетки не можуть змінити структуру особистості та її ставлення до садочка, це парафія психолога. Вам обов’язково потрібно походити на корекційні заняття до спеціаліста. Як на мене присутні багато психологічних проблем. Те, що у дівчинки прекрасно розвивається інтелект, а відсутній розвиток у соціальній та комунікаційній сфері вже насторожує. Ми всі люди, і жити нам в соціумі серед людей. Тому соціальна адаптація надзвичайно важлива. Психологічна допомога вам дуже потрібна! Багато проблем можна вирішити, головне не упустити час!
Светлана
Мальчику 2г.8м., а мы до сих пор практически ничего не говорим. Основной на сегодня слог БА. Дома занимаемся, читаем и играем, но малыш не хочет всем этим заниматься. Все проходит добровольно-принудительно. Когда мальчик захочет сам говорить?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 февраля, 2:37)
Доброго дня, Світлана! Головне в цій ситуації неприймати фрази з боку «»Заспокойся, розговориться!», «Само прийде!». 2,8 р. це вік, в якому в дитини багато новоутворень і виходячи з ваших слів, тут є мовленнєва затримка. Тому я вважаю, що Вашому хлопчику потрібні консультації психолога та логопеда. Є необхідність подивитись всебічний розвиток дитини. Наскільки ваш син розуміє звернення до нього, як виконує невербальні завдання, який характер гри, як комуні кую з іншими дітками. Недорозвиток мовлення є лише складовою. Мова не може бути відірвана від загального розвитку дитини. Важливо продіагностувати у хлопчика розвиток всіх психічних процесів. Чим раніше Ви це зробити, тим швидше допоможете дитині. Адже найпотужніший розвиток людини до 7 років, далі вже повільніше йде формування. Тому покваптесь і не гайте часу. Бажаю вірних рішень!
Татьяна
Добрый ночи. У нас сын, ему полтора года. Он со мной (мамой) спокойно засыпает. Но как только его укладывает на ночь папа, у сына начинается истерика и не проходит до тех пор, аока я не приду. Я ждала и 5 и 10 минут, последний раз 30, но всё же подошлаа. Вы не подскажете в чём дело? Папа его не бъёт, он целый день на работе, приходит с работы, немного поиграет, искупает иногда. В редких случаях его поругает. В чём дело? Подскажите, пожалуйста?! Заранее спасибо
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 20 февраля, 10:35)
Доброго дня, Татьяна! Дитячі страхи дуже часто не піддаються ніякій логіці. Чому саме ваш тато викликає причину істерики сина? Причин може бути маса. Можливо страх пов’язаний саме з чоловічою статтю, а не з вашим татом. Може син злякався чоловічого образу, чи то на вулиці, чи по телевізору, чи у сні (наснився якійсь страшний дядько). Тому що як би страх був безпосередньо пов’язаний з татом, то малюк би боявся його і на протязі дня. Коли з’явилась ця істерика, після якої ситуації, якого моменту? Можливо хлопчик так страйкує, щоб вкладали його лише ви. Спробуйте поки вкладати його разом. Приходьте з татом до дитячої, читайте разом казку. А ще краще спробуйте придумати серію оповідань, як маленький синочок разом з татом подолали, наприклад вовка, ведмедя, будь що, але щоб то було разом з татком. Тоді через казковий образ у сина буде позитивне сприйняття тата. А коли почнеться це сприйняття, тоді спробуєте вже залишити тата з сином. І намагайтеся, щоб днем (або ввечері), у вихідні ваш син побільше проводив часу з татом, тоді для нього це не буде незвичною ситуацією. Придумайте їм спільну справу (прибивати цвяхи, щось ремонтувати – хлопчики страшенно люблять, коли татка залучають їх до справжніх чоловічих справ). Впевнена, ваші чоловіки знайдуть спільну мову! ?
Галина
Пані Наталю, доброго дня!!! Проконсультуйте, будь ласка, мене щодо того в якому віці дитину потрібно відлучити від бутилочки з молоком. Мені близькі родичі лякаютьпсихологічною паталогією в дитини, моїй донечці 3 з половиною роки, вона активна, розвинута дівчинка, відвідує дитячий садочок, ходить на додаткові заняття. Ввечері на ніч вона просить молочка в бутилочці, я бачу як вона відразу заспокоюється і це ніби стимулює її до сну, відрузу йде в ліжечко, і п,є там, інколи навіть не випиває засинаючи. Що робити мені в цій ситуації? Забрати на завжди бутилочку? Чи вона сама відмовиться? І чи дійсно це розвиває в дитині з часом щось погане?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 13 февраля, 12:29)
Доброго дня, Галино! Сиска в 3,6 р. не має такого значення, як в пів року, чи в рік для дитини. Тим паче, що вона негативно впливає на прикус дитини та формування щелеп. Ви вірно сказали, що бутилочка дає спокій дитині. Якщо різко забирете в дочки пляшечку, то вона почне чимось заповнювати цю порожнечу. Тому потрібно придумати, що Ви дасте навзаєм. Можливо це буде чашечка нерозливайка, можливо це буде лялька, яку потрібно на ніч покласти поруч й напоїти з (іграшкової пляшечки).Тим самим Ви відповідальність перекладети на неї (за ляльку). Можливо придумайте якійсь новий ритуал для засинання (замість сиски), новий гарненький нічничок, який дістається та включається лише на ніч, і лише для тих дівчаток, які засинають, як дорослі дітки, без пляшечки; можливо, даючи молочко на ніч (але в чашці) лише тоді дати одне печивко чи пряничек до молока (пояснюючи, що це печивко дають тільки на додачу до чашки з молоком)….Спробуйте підключити вашу фантазію, діти із задоволенням йдуть за нею! Придумайте казочку, про тебе як одна дівчинка дуже хтіла вирости й відучитись від пляшечки. Через казку діти легко приймають рішення в реальному житті. А головне робіть це все спокійно, без крику, сварок! Але не забувайте чітко притримуватись своїх рамок, правил, котрі ви висуваєте до дитини. Солодких вам снів!
Lfif
Здравствуйте....я не знаю как с этим жить...13 дней назад сделала аборт...для меня был желанный ребенок не как для мамы и парня....они заставили сделать аборт на 13 неделе....я хочу вернуть время назад...или туда где мой малыш сейчас...не могу сдержать эмоции....постоянно плачу.*(
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 13 февраля, 12:28)
Доброго дня! Я відчуваю ваш біль, смуток, весь вирій емоцій які зараз у вас в душі…. На жаль не знаю скільки вам років. Така подія (не залежно від віку жінки) як аборт, не може пройти безболісно, безслідно. Багато жінок пройшли цей шлях, оплакували своїх дітей, свій відчай, свій внутрішній біль… У нашому житті нічого не буває просто так, кожна людина, кожна подія дається нам небесами для чогось. Часто люди через свої страждання стають чистішими, іншими, набуваючи свій власний досвід, навіть як що він дуже болісний. Впевнена, що пройшовши свій біль, свої страждання, Ви допоможите багатьом дівчатам, жінкам прийняти вірне рішення, коли вони потраплять у вашу ситуацію. А в майбутньому, коли у вас буде сім?я, ви завжди зможете своїй дочці дати пораду, допомогти…Я впевнена, що Ви будите чуйна, любляча і уважна мама! Минуле не можна стерти ластиком, неможливо забути або потрапити в нього…Та нам дається великий шанс, багато можливостей в майбутньому. Саме надіїї в майбутньому допомогають нам йти далі. Я не знаю жодної людини, яка б не вкоїла якоїсь помилки напротязі свого життя. Але я знаю багато людей, які більше ніколи не повторювали своїх минулих помилок. Я вірю в вас, тому що ви сильна, тому що ви людяна та ранима…і впенена доля подарує вам багато приємних миттєвостей! Якщо Вам знадобиться спеціаліст психолог, напишіть з якого ви міста і я допоможу Вам знайти.
Юлия
Моему ребенку 8 лет, он совершенно не слушает нас с мужем и учителя в школе не имеют для него никакого авторитета(правда если ему что то надо он слушается). Сил наших с мужем нет ходить постоянно в школу выслушивать, то что мы и сами знаем. Еще один момент, когда мы с мужем обнимаемся - он сердится
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 13 февраля, 12:28)
Доброго дня, Юлія! Ситуація не проста, як для дитини, так і для вас, біатьків. І якщо її грамотно не вирішити, то може закінчитись як мінімум неврозом для вас або для дитини. Для того, щоб дати якісь практичні рекомендації для мене дуже мало інформації в вашому повідомленні. При зустрічи я дивлюсь на: 1-й момент - поведінку дитини (як вона себе веде з батьками, зі мною); 2- момент на який я звертаю увагу – темперамент дитини; 3-й момент – збираю інформацію ,як пройшли пологі, як розвивалась дитина до цього часу; 4-й момент - яка дитина в школі (з учителями, однокласниками,) і яка вона дома, моменти мотивації до навчання; і багато інших критеріїв. Причина може приховуватися будь в чому, тому пропоную вам прийти до нас в клініку, щоб ми разом розібрались у вашій ситуації. Після того, коли знайдемо причину, у нас є індивідуальні корекційні заняття та групові корекційні заняття (про них ви можете прочитати на сайті http://med.dobrobut.com в розділі «новини», стаття «Чому емоції управляють нашими дітьми?»). Судячи з вашого повідомлення ситуація складна і потребує психологічного втручання. Бажаю вірних, виважених рішень!
Ирина
Дочке 7,5 месяцев спит мало днем, а ночью часто просыпается по 4 - 5 раз и т.к. уже может стоять на ножках, то еще не открыв глазки встает в кроватке и плачет. Беру на руки (когда кормлю, когда нет) засыпает (если не успеет хорошо проснуться, но ночью я не всегда могу быстро отреагировать, особенно ближе к4-5 утра). Месяцев до 4,5 спала ночью более спокойно, просыпалась 2 раза на кормление а теперь проблема. Сначала думала (в 5 месяцев) что не хватает молока, но после 6 месяцев ввели прикорм и теперь она уже точно наедается! Сегодня ночью вообще спала и плакала минут 30
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 3 февраля, 11:53)
Ірино, доброго дня! Дитячий сон залежить від багатьох факторів: - обстановка, в який знаходиться дитина. Можливо ви десь в 4,5 міс. заночували не вдома, можливо кудись переїзджали (і відбувся збій), міняли місце проживання; - інтер’єр, в якому дитина засинає. Колір шпалер, наявність телевізора; - обстановка в якій вкладаєте спати дитину. Приглушене світло (нічничок), звучить релаксаційна музика (спробуйте) або мамина колискова, перед сном ніякий активних ігор, криків, сварок між батьками; - нічні процедури, а саме купання в травах заспокійливих (перед цим обов’язково проконсультуватись із педіатром), чаї заспокійливі; - один з найголовніших факторів – розпорядок дня дитини. Потрібно організувати дитині чітко графік. Денний сон в один і той же час. Прогулянки так само намагатись гуляти в однакові часи. Вкладати на ніч регулярно в ту саму годину – це дуже важливо для дітей, поясню чому. На діток йде величезний потік інформації, вони дуже активно розвиваються. І структурування нашого світу в їх психіці відбувається завдяки чітко вибудованим правилам, саме рамки правил рятують їх від хаосу й допомагають приймати наш великий світ. Тому розпорядок дня для них життєво-необхідний. Передивіться всі ці пункти й можливо знайдете причини збою, котрі можна відредагувати. Паралельно рекомендую отримати консультацію невропатолога, для вашого ж спокою. Бажаю вам солодких, міцних снів!
Елена
доброе утро! Подскажите пожалуста, как быть!? Сегодня утром моя дочь первоклашка сказала, что правда, не хочет идти в школу, потому, что одноклассники обзывают ее дурой. Спасибо!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 февраля, 7:46)
Доброго дня, Єлено! Тут потрібна задушевна бесіда. Спробуйте непрямими питаннями довідатись, що трапилось? Можливо розповівши власну шкільну історію, що з вами теж таке було й як ви вийшли з цієї ситуації. Можливо спробуйте помалювати (є гарний тест «Лісова школа», в якому можна побачити проблеми, але краще це робити з спеціалістом), часто діти не можуть озвучити свої емоції, переживання, а в малюнку їм висловитись легше. Задумайтесь чому дочку торкнуло слово «дура»? Адже дитина, яка впевнена, в тому, що вона розумна ніколи не зверне уваги на це, а тим більш не буде розстроюватись із цієї причини. Причин може бути безліч. Якщо вам потрібно буде консультація спеціаліста, приходьте до нас в клініку і ми обов?язково розберемось. Бажаю ясних дитячих посмішок!
елена
здравствуйте. скажите пожалуйста, моему ребенку 7 лет она грызет ногти под самый корень. что мне делать? как бороться с этой причиной? а причина наверно в том что она очень реагирует на грубые слова в ее сторону, на нее нельзя крикнуть. даже в школе в секции когда на нее сверстники прикрикнут или обзовут она начинает плакать. что делать? спасибо
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 февраля, 7:46)
Доброго дня, Єлено! Скоріш всього в данному випадку це як невротична реакція. Коли ваша дитина хвилюється, то процесс гризіння її дає спокій. Саме в такий спосіб вона себе заспокоює. Це як прояв, а причина криється глибше. Якщо їй заборонити гризти нігті, то це не приведе не до яких результатів. Наш організм має конпенсаторні функції, тоб то якщо нам чогось бракує, організм шукає чим цю порожнечу заповнити. Якщо ваша дочка має занижену самооцінку (наприклад), то як конпенсацію, щоб себе заспокоїти (а не відстояти, як би було правильно) вона починає гризти нігті й плакати. Можливо ще присутні збої в емоційній сфері дитини. Потрібна обов?язкова консультація психолога, можливо і корекційні заняття. Якщо ви мешкаєте в Києві, то приходьте до нас. Тим паче, що з лютого місяця в нас відкриваються групові тренінгові заняття для дітей, по розладу в емоційно-вольові сфері. Однозначної відповіді дати не можу, потрібно знайти причину, а потім комплексна терапія. Бажаю вірних підходів у комунікації з дочкою!
неважно
Здравствуйте! я хотела посоветоваться т.к больше не с кем:( У меня есть подруга... В июне 2011 года мы с ней очень хорошо сдружились она стала для меня родной.. мы долго и очень хорошо общались...в августе мы поехали вместе в лагерь. Хорошо было только в начале но в конце лагеря она начала ходить с другой девочкой...Это был удар для меня. она не обращала на меня никакого внимания. через 2 недели после лагеря мы помирились... Но теперь я ревную её ко всем её остальным подругам.да мы лучшие подруги сейчас но всё же.мне не приятно:( что мне делать?как с этим справится что бы вновь ей доверять? :(
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 февраля, 7:45)
Доброго, Вам, дня! Чудово, коли є міцна дружба! Ми обираємо людей в друзі тих, які близькі нам по духу, по інтересах, поглядах на різні речі. Але дуже важко зберегти та пронести по життю близькі, дружні стосунки. Ревнощі, поганий порадник у будь яких стосунках. Ревнощі – це почуття власності. Але ми нікому не належимо, і нам ніхто не належить. І чим більш ми будемо привласнювати людину собі, тим більш їй захочеться від нас віддалитися. Для того, щоб людина розвивалась, була цікавою, комунікабельною, обізнаною в багатьох питаннях, їй потрібно багато спілкуватися з різними людьми. Адже, ваша подруга вам цікава? І я впевнена, як би вона не була такою комунікабельною, то можливо, Вас і не зацікавила б. Не відбирайте її поле спілкування з іншими. Тим паче, що ви, не дивлячись не на що, залишаєтеся кращими подругами. Достатньо буде їй нагадати «щоб не сталося і не відбулось у твоєму житті, я завжди буду поруч! Підтримую тебе в будь яку хвилину. Пам?ятай, що ти можеш на мене покластися.» А чим більше Ви будете їй дзвонити, ревнувати, докоряти, тим більш вона буде від Вас віддалятися! Спробуйте подивитись на вашу дружбу під іншим кутом (девіз «Моє, не віддам!» приведе вас до розпаду стосунків). Якщо Ви довіряєте собі, то будете довіряти й іншим людям! Бажаю чудових друзів по життю!
Ольга
Ребенок с годика стал бояться врачей, не дает ни взвесить себя, ни померять рост, а про других специалистов вообще молчу. В кабинет только заходим вцепляется в меня и орет. Подскажите, что делать? Заранее спасибо
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 23 января, 10:38)
Доброго дня, Ольго! Необхідно пригадати коли це сталося? Після якого саме візиту? До якого лікаря ви настільки «невдало» сходили? Що тоді відбулося, і подіяло на дитину як психотравмуючий фактор? - А тоді діяти від зворотнього, не вживати тих слів, які були вжити тим лікарем (а також тон), не діяти так, як діяв він; - ще один спосіб, з дітьми програвати ситуації. Купіть маленьку лікарню (іграшкову). Ставте ведмедикам та зайчикам уколи (коментуючи для чого це їм), давайте звірятам таблетки; - приходячи до лікаря з дитиною, запасіться маленьким сюрпризом і тихенько віддайте лікареві, щоб той обов?язково дав дитині по закінченню огляду й похвалив її; - будьте завжди поряд, щоб дитина відчувала ваш захист та вашу близькість, при цьому говорячи теплі й ніжні слова; - ні в якому разі не сердитися та не кричати на дитину, адже вона і так, заходячи кожного разу до кабінету, отримує травму. Якщо, таким чином, Ви «перепишете» сценарій невдалого візиту на позитивний, то з часом у дитини в пам?яті залишаться лише гарні спогади про лікарів! Приємних вам миттєвостей!
Светлана
Моему сыну 2 года и 11 месяцев. Он с рождения был очень активным ребенком, но в настоящее время я обратила внимание и на то, что он еще и очень упрямый. Всегда, причем чтобы я его не попросила сделать (убрать игрушки, покушать, переодеться, даже сходить погулять) я слышу слово НЕТ или НЕ ХОЧУ. В некоторых случаях он может изменить свое решение (хотя я даже не знаю почему), но в большинстве случаев он меня ударит. Часто я просто прохожу мимо него, а он меня ударит. Мои разговоры с ребенком ни к чему не приводят, бывает получает в ответ, если уж совсем распоясывается, но причину такого поведения я не могу понять. Кстати, ударить он может не только меня, а любого (папу, бабушку) кто бы его о чем не попросил. Прощения просить тоже не желает, только если уж очень долго настаивать, чтобы извинился.Как в такой ситуации приучить ребенка уважать родителей и близких? Мои попытки узнать причину агрессии ничего не дали.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 13 января, 11:25)
Доброго дня, Світлана! Надійний спосіб навчити дитину будь чому, це практичний приклад. Якщо чоловік ставиться до Вас з повагою, а Ви до нього, якщо зять поважає тещу, а Ви свікров, то дитина не буде знати іншої моделі поведінки (а тим паче агресії). Діти поважають тих батьків, які ставлять чіткі вимоги до них, дотримуються завжди правил, свого слова. Важлива була перша реакція на перший удар дитини. Часто (особливо, коли дітки маленькі) це викликає посмішку, а діти уважно дивляться реакцію батьків і в подальшому фіксують у своїй пам?яті. А далі відбувається все автоматично. Можливо, негативізм вашого сина співпав із кризою 3-х рр.., коли діти дають протилежну реакцію на будь яке прохання. (спробуйте звернутися «не прибирай будь ласка іграшки…я тебе дуже прошу, не роби цього. Все що завгодно, тільки ні це!»). На дитячі удари, завжди говоріть сину, що ви відчуваєте в цей момент («мені боляче. Ти мене розсердив, засмутив… У мене немає настрою з тобою грати, тому що ти мене образив.»). Усі його замахи на вас, потрібно присікати (чітким, різким голосом «Я не дозволяю себе бити!»). Можливо залучіть чоловіка («Не смій бити маму!»). І не забувайте, що власний приклад, це найкращий помічник! Мирних і радісних вам миттєвостей!
Наталья
Моей дочери 9 лет, она почти не общается со сверстниками в школе, да и вне стен школы ведёт замкнутый образ жизни.Как помочь дочке наладить отношения с одноклассниками. Спасибо за помощь.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 12 января, 9:28)
Доброго дня, Наталю! Насамперед потрібно орієнтуватись на те, як себе почуває дитина. Чи коміфортно їй? Чи щаслива вона ? Можливо вона знаходить для себе втіху в інших заняттях (читання, малювання і т. інш.) і її абсолютно влаштовує її спосіб життя. Щоб дати конкретну пораду, для мене дуже мало інформації у вашому повідомленні. Спробуйте записати дочку на групові заняття з психологом. У мінігрупах дітям легшее відкритися, й психолог залучає всіх дітей до роботи, не залишаючи нікого поза колом уваги. Бажаю приємного спілкування!
Настя
Здравствуйте у меня есть проблема личного характера умоляю помогите пожалуйста .Мне 13 лет юВесной 2011 меня мой бывший парень начильно заставил заняться коечем.После этого я его возненавидела.Он меня избивал.Сначала я боялась рассказать родителям потом рассказала.мы с ним расстались .Но потом он передо мной извинялся клялся что больше такого не овторится когда я уехала в профилакторий для лечения (у меня заикание)(кстати я заикалась с 6 лет поом меньше и во все стала очень редко заикаться а после все того начала очень сильно заикаться.)Ну во опять слезы....Он до сих пор извиняется а я не могу забыть.Я его ненавижу.И как только представлю ,что я хотела лишиться девствинности лет в 19-20 когда выйду замуж ,а мне начинает тошнить,мне часто хочется этого.У меня нет месячных я ещё для всего этого была маленькая а он сволочь ненавижу.Я не кому ни чего не рассказывала и вы первый кто об этом узнал.При первом разе крови не было и было очень больно что ничего не получилось мы пытались раза 3 но мне всегда было очень больно и у нас никогда ничего не выходило,доктор подкажите пожалуйста можно ли меня считать девственницей и как справиться с проблемой?какждый раз когда я вспоминаю я начинаю плакать конечно так чтобы никто не заметил ото начнуться расспросы и все.Я вас умоляю ответьте мне я очень прошу вы можете задавать любые вопросы я отвечу только пожалуйста я умоляю ответьте мне на письмо я очень прошу.У нас скоро в школе будет медосмотр и вдруг гениколог будет а вдруг чтото не так я ак боюсь.Подскажите пожалуйста что мне делать этот урод даже самоубийствами раньшегроязился.ненавижу.сколько у меня было изза него истерик,а родители решайте все сами решайте все сами,они просто ничего не знали да и сейчас знают тлько об избиение я ненавижу его он мне всю жизнь испортил ненавижу ненавижу........опять слезы....Доктор я умоляю помоги те мне оочень прошу вас умоляю.если можно то как можно скорее...я это всебе держала почти что весь год думала забудется..пожалуйста помогите
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 января, 1:58)
Доброго дня, Настюша! Я відчуваю твій біль, відчай….. Взаємостосунки між чоловіком і жінкою, хлопчиком і дівчинкою завжди складні. Головне не як до тебе ставляться хлопці, а як ти до себе ставишся. Впенена ти чудова дівчинка й ніхто немає права тебе принижувати як морально так і фізично. Мужчина, який доводить свою силу (не важливо чи фізичну чи силу почуттів) через побої та гвалтування насправді дуже слабкий, безпорадний. Такому типу мужчин не притаманні такі риси як взаємоповага, пошана. Думаю, ти заслуговуєш на ніжність, на глибоке, шанобливе кохання. І воно обов?язково до тебе прийде. Кожна людина проходить у своїй юності розчарування, біль (у всіх по різному), Але завжди приходить на зміну цьому спражнє почуття, прекрасні миттєвості. Так сталось, що секс у твому житті відбувся раніше, ніж ти цього бажала (і напевно не такий, яким ти собі його уявляла). Твої емоції зрозумілі, адже психіка в 13 років ще дитяча, раніма. Для початку потрібно обов?язково отримати кваліфіковану консультацію гінеколога. У кожному місті є телефон довіри (у Києві ти можеш пройти таке обстеження анонімно й безкоштовно за адресою вул.Володимирська 43 у «Дружній клініці» тел.234-93-46), за яким ти можеш взнати де можна анонімно отримати консультацію лікаря-гінеколога. Кожна людина має право на помилку. Через ці помилки ми навчаємось. Нажаль вона у тебе сталась рано Але ти багато вже знаеш дорослих речей, і знаешь як ти вже не вчиниш ніколи! Про це неможливо забути! Але право вибору для свого майбутного в тебе є . Ти в праві обирати з ким тобі бути, ти в праві себе відстоювати, любити, шанувати! Ти це можеш. Давай домовимось, що ти відвідаеш лікаря, а потім ми продовжимо наше спілкування. Вірю в тебе, твій лікар ;)
Оксана
Здраствуйте.У меня 2 ребенка,они двойня.Им уже исполнилось 5 лет,но они плохо говорят,не выговаривают многие буквы.Сын гиперактивный и с ним очень сложно заниматься,не хочет и отказывается повторять,слушать.Что мне делать?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 января, 1:57)
Доброго дня, Оксано! Вам обов?язково потрібна комплексна робота з психологом і логопедом. Не віддавайте дітей у 6 років до школи (при наявності проблем які Ви описали вони лише збільшаться). Як правило дітки важко сприймають батьків як педагогів. Тому коли ми, спеціалісти займаємось з дітьми, то параллельно навчаємо якими методами та методиками потрібно навчати ваших дітей. Для гіперактивних потрібно спеціальна розроблена программа, яка буде навчати вашу дитину самоорганізації та самодисципліні. Тому, рекомендую почати комплексну рлоботу і як умога швидше, адже до 7 років діти розвиваються найінтенсивніше. Бажаю вірних рішень та рішучих кроків!
Елена
Моему старшему сыну 4 года, он очень спокойный мальчик, как говорят воспитатели «у него совершенно нет мальчиковой агрессии, ему бы девочкой родиться!»=) Он очень усидчивый, опять же по мнению воспитателей у него способности к математике. Очень любит книжки, энциклопедии, по телевизору предпочитает смотреть новости или передачи о животных. Но он много боится – начиная от темноты и заканчивая переодетыми деда мороза и снегурочки. Очень боится салюта. Дома чаще всего либо занимается (покупаем ему книжки с уроками), либо что-нибудь строит из конструктора. Когда меня с малышом положили в больницу начал моргать глазками (невроз), сейчас пропили курс лекарств – стало лучше намного. Он постоянно что-нибудь строит из конструктора, причем, такие у него модели получаются - далеко не всякий взрослый придумает. он очень увлекающийся, ему нравится что-нибудь учить, узнавать, потом рассказывать об этом. Он может просто так сказать: «Мама, а рыба-зебра опасная, у нее большие колючки, а на них яд. Ее трогать нельзя.» Я помню, что мы про нее читали, но хоть убей не помню как она выглядит. Он после летних каникул в сад пошел только с условием, что я ему куплю книгу про акул. Позавчера меня напугала такая ситуация – строит очередной самолет из конструктора, и у него что-то сломалось, он начал плакать, говорить, что это он виноват, даже стукнул себя и укусил. Вчера, кстати, все было хорошо, вообще стукал он себя впервые. Он вообще все очень близко к сердцу принимает. Мы его стараемся не ругать, а наоборот, часто говорим, что гордимся им, что он у нас очень большой молодец.  Кстати, к малому ревности нет, очень его любит, чем может старается мне помогать. Я переживаю, что он так все близко к сердцу принимает
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 11 января, 1:57)
Доброго дня, Єлено! Таким робким діткам завжди важко пристосуватись до нашого світу. Багато стресів, потрясінь, подій. Тому провідником між вашою дитиною та світом звичайно ж будете ви, батьки. Таких діток нужно навчати вираженню агресії (можливо це звучить странно). Але визнайте в ньому емоцію агресії й злості. Скажіть, «якщо ти на когось злишся, то можеш це робити» (і спрямуйте на щось не живе). Тому що самоагресія це не виражена агресія. Ця емоція у всіх нас є і коли ми її не дозволяємо собі проявляти, то вона нікуди не дівається, а проявляється в абсолютно не очікуваних ситуаціях, фізичних проявах (хворобах). Придумайте разом казку про сміливого хлопчика і кожного вечора нові пригоди, де головний герой буде долати страхі (бажано, щоб син проявляв активну участь у фантазуванні), також можна малювати ілюстрації до ваших казок. Саме через такі способи діти долають власні страхі та нерішучість. Бажаю вам терпіння та мішок сміливості для сина :)
Сніжана
Доброго вечора.Сину 2.6, ми пішли в садок 1 вересня і проходили майже місяць.З першого дня син кричав істеричним криком(ми починали ходити по пів години).Потім захворіли(на три неділі).Син тільки чує садок одразу кричит.Ми взяли відпустку до 1 квітня,але я не знаю як бути,взагалі не можна вмовити.В садку постійно плакав,не давав вихователям до себе підійти.Дньом покидае спати,а як лягаємо то на ногах засипаем через 30 хв.Підскажіть будь-ласка як бути з садіком?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 23 декабря'11 6:35)
Доброго дня, Сніжана! Вважаю, що Ви зробили вірно й максимально комфортно для сина. У всіх діток по різному формується психіка, можливо в вашого не прийшов ще час до адаптації. У моєму досвіді були такі випадки, коли діти не сприймали садок, а буквально через рік приходили абсолютно з іншим сприйняттям. Дайте йому от строчку, а далі буде видно. Інтуїція мами – найкращий психолог! ?
Яна
Добрый день! Моей племяннице 4 года, моя мама взяла её к себе на выходные, раньше жена моего брата просто никуда не отпускала дочку с ночевкой! И вот вроде бы все нормально, ребенок играет смотрит мультики и вдруг куда-то прячется и наченает рыдать, на все расспросы бабушки , что случилось, она молчит,может захотела домой, машет головой что нет, захотела к маме -нет, даже отказывается говорить с родителями по телефону...короче так на протяжении1-1,5 час бабушка не могла успокоить и ничего добиться, чтоже случилось. Потом резко успокоилась и пошла гулять. Вечером опять та же ситуация. Родители говорят, что не обращайте на неё внимание и она успокоится, у неё такое часто бывает и дома и в детском саду!!!! Но как на такое не обращать внимание!!!Подскажите как нам поступить, бабушка боится что-либо советовать родителям, но мне кажется такое поведение не нормально для ребенка( у меня самой двое деток -6 и 1 год) мне кажется нужно обратится к детскому психологу! Заранее большое спасибо за ответ!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 23 декабря'11 6:35)
Доброго дня, Яна! Таку поведінку дитини складно назвати нормальною. Скоріше в дівчинки є страхи, які проявляються в істеричних або нервових припадках. Тривалість їх теж абсолютно ненормальна 1- 1,5г.. Рекомендую вам відвідати двох спеціалістів, дитячого психолога та невропатолога. Вважаю, що ці походи зайвими не будуть. Бажаю достукатись до батьків!
Олена
Доброго вечора. Синочку 2 рочки, активний, не сильно капризний, постійно у русі, але й може вечір малювати, читати книжки, на контакт з чужими іде охоче. З народження спав у окремому ліжку. Годувала грудьми до 1р.3 міс., соску кинули 3 міс. тому. Десь з пів року виникли проблеми зі сном, почав плакати і прокидатися. Засинає 30-40хв.тільки, коли я лежу поряд, при цьому дуже міцно обіймає,аж притискує до себе, прикушує мене за обличчя. Вночі прокидається і іде в нашу кімнату зі мною спати. Була спроба ходити у вересні до обіда в садок, але через хворобу і плач відклала. Ось я і переживаю, може він чогось боїться, чи образився на мене,що я його в сад віддавала, що так тривожно спить? Дякую.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 19 декабря'11 10:54)
Доброго дня, Олена! Якщо маєте можливість побути з сином вдома, то зробіть це. У 2 роки дітки ще сильно прив?язані до мами. За пів року занадто багато стресових подій, відлучення від груді, соски, відрив від мами (сад). Це все могло спричинити психологічну травму, яка виражається у тривожності, нічному неспокої. Приймайте поки по ночах його, але звечора вкладайте у його ліжечко. Намагайтесь часто з ним бути, разом гратися, гуляти. Він ще неготовий розірвати з вами ниточку. У кожної дитини свій час. Бажаю вам спокійних ночей!
Наталия
Ребенку 3 года, в августе я его отлучила от груди- отвозила к бабушкам несколько раз за все лето.Но вот сейчас у ре начались истерики по 2-3 раза на день, он вспоминает грудь и требует ее у меня, причем видно, что очень обижен и очень злится на меня за то, что груди больше нет (во время припадков бьет руками , ногами). С момента полного отлучения прошло уже 4 месяца. Я уже боюсь с ним вместе быть дома, выходить далеко (в центр) на улицу так тем более.Вобщем, я боюсь своего ребенка и не знаю как реагировать на его истерики.Была бы очень признательна, если бы что-нибудь посоветовали и сказали - это только у меня ребенок ненормальный или такое бывает?Спасибо!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 19 декабря'11 10:53)
Доброго дня, Наталья! Чим старше дитина, тим важче відлучити від груді. Адже в 3 роки, він прекрасно все усвідомлює й розуміє. Образа в його випадку може виникнути, її треба приймати розуміти. Накшалт словами «Я розумію, що ти ображений. Тобі хочеться знов бути біля грудей……» А після трьох крапочок Ви вставляєте свій текст із поясненнями, чому діти обходяться без маминої груді. Важливо ваша інтонація, тембр голосу (ні в якому разі не повинні звучати нотки провини, діти відразу це вловлюють і прекрасно маніпулюють материнським почуттям провини, може доходити до істерик). Спрямуйте його істерику на неживий предмет. Виділіть місце де він може стукати ногами, руками, дайте подушку, на яку він може виплескувати всю свою злість. Не дозволяйте, щоб він це робив на вас. Намагайтесь приборкати свої емоції під час його істерик. Адже вони спрямовані саме на вашу реакцію. Не бійтеся своєї дитини, навчіть її справлятись зі своїми емоціями, а головне не піддаватися на його істерики. Не віддавайте ситуацію в його руки, він ще надто маленький, візьміть все в свої руки! Бажаю вам гармонійних стосунків!
Лілія
Добрий вечір, скажіть будьласка, що з моєю дитиною, моїй донечці 2.5 роки ,вона активна, компанійська, але коли ми лягаємо вечором спати ,вона ніяк не засинає ,а коли засинає, то спить дуже не спокійно, вона ніби вздрогує ,після чого перевертається, трішки засинає і знову вздрогує, але при цьому вона, не будиться, спасибі
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 16 декабря'11 4:58)
Доброго дня, Лілія! Я так зрозуміла, що ваша донечка досить активна дівчинка. Її активність напротязі дня проявляється в ночі в неспокійному сні. Для того, щоб створити благоприємні умови для міцного сну потрібно: - зниження активності після 19.00. Переходити на спокійні ігри, казки, книжки. - якщо дитина любить купатись, зробіть їй ванни з м?ятою, мелісою (але перед цим проконсультуйтесь у свого лікаря); - перед сном дайте випити стакан теплого молока з медом або чаю з м?ятою; - провітріть приміщення перед сном; - включіть спокійну класичну або релаксаційну музику (як фон, за хв.20 до сну). Нервова система в дітей не може заспокоїтися відразу, їй потрібно на це час. Тому, Ви поступово зменшуєте активну діяльність різними способами, готуючи дитину до сну. Якщо після системних вживань всіх цих рекомендацій (приблизно через місяць) не буде змін, тоді зверніться до невропатолога. Бажаю міцних, солодких снів!
НАТАЛЬЯ
Здраствуйте Наталья Богдановна!У моего ребенка в школе проблемы со своими одноклассниками частенько они ее задивают то ударять книшкой,то за волосы дорьгают, обзывают всячески потому что ребенок заикался раньше Как решить проблему.Я уже хочу своего ребенка перевести в другую школу вопервых это мешает учебе она отказывается вообще ходить в школу.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 12 декабря'11 1:38)
Доброго дня, Наталія! Нажаль Ви не написали вік дитини. По-перше, я би вам порадила обов?язково походити до психолога, підняти самооцінку дівчинки, навчити себе захищати та відстоювати. Адже ми не можемо захистити наших дітей від неприємних людей (які не раз будуть трапляться на їх життєвому шляху. Хоча як мама, я Вас розумію). Впенена, що це буде гарний вихід із ситуації. Нарахунок перевести, тут рішення можете прийняти лише Ви. Якщо дитина відмовляється ходити до школи й постійно страждає, можливо це й вихід (на деякий час), перевести до іншої школи . Але, на мій погляд дівчинці потрібна підтримка спеціаліста. Ви любляча мама, а серце мами завжди підкаже вірне рішення! Успіхів!
Владимир
Здравствуйте Наталья Богдановна. Скажите пожалуйста как помочь пережить дочерям 6-ти и 10-ти лет розвод. Жена вместе с детьми ушла из дома больше 2-х лех, сняла дом и проживает отдельно в одном гароде. Обе дочери никак не могут привыкнуть жить "не дома". Старшая боится об этом говорить, а младшая часто мне жалуется что хотела бы жить "дома". К моему сожелению решением суда при разводе дочерей оставили на проживание с матерью. Я регулярно общаюсь с девочками и выходные дни они гостят у меня. Как объяснить детям что я не всилах изменить их место жительства (в суде я настаивал на проживании детей со мной, поскольку мне не безразлична их дальнейшая судьба) и вообще как стоит вести себя в данной ситуации. Заранее благодарен.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 12 декабря'11 1:38)
Доброго дня, Володимир! Розлучення для дітей завжди травмуючий фактор. Головне, щоб ваші стосунки з дружиною по можливості не стосувались дітей. Від того, що ви розлучились, Ви не перестали бути татом. Так і поясніть дочкам. Що почуття до них ніяким чином не зміняться від нової ситуації. Завжди важко звикати до нового місця, на це потребується адаптаційний період. Поясніть вашим дівчаткам, що не місце тримає людину, а люди. Що Ваш дім, завжди залишиться їхнім. Іноді трапляється, що стосунки між чоловіками і жінками змінюються, так само як і почуття. Головне, щоб Ваша любов, турбота були щирими та відвертими. А це найголовніше для емоційного та психічного здоровья дітей. Бажаю Вам ніжних та довірливих взаємостосунків з дітьми!
Ruzanna
Zdrawstwuite. U menya k Wam wopros. Mojet li u zdorowogo rebenka inogda ploxo paxnuti ot mochi. Mojet eto ot togo chto on mnogo kushaet kashki na korowiem moloke? Spasibo
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 12 декабря'11 1:37)
Доброго дня, Рузанна! Це питання думаю Вам допоможе вирішити педіатр й гастроенторолог. Удачі Вам!
Анна
Добрый вечер! Моему сыну 3,5 лет. Последнее время начала замечать за ним сильную агрессию раздожительность и частые истерики. Агрессия ко всем и ко всему Пытаюсь не обращать внимание или отведу в другую комнату, но он повтаряет тоже самое каждый раз. У нас есть еще маленький братик ему 1,5 , боюсь что будет схватывать у старшенького. Пожалуйста подскажите как правильно вести себя в данной ситуации, чтобы пройти этот период без последствий в будущем!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 12 декабря'11 1:37)
Доброго дня, Анна! Важливо відслідкувати, коли саме почалась ця агресія, після якого випадку, події, слів, вчинку? Можливо це реакція на вашу увагу до меншого братика. Я думаю, що влаштовуючи істерики, він бере достатньо багато уваги від вас. Дітям все рівно яким способом здобути увагу батькив. Прийміть цю агресію словами «я відчуваю, що ти злишся, ти можеш це робити». Але навчіть його це робити іншими способами: стукати по подушці, рвати папір, кричати в якусь банку, малювати на стіні (виділіть шмат стіни, обклейте ватманом і скажіть, що тут можна малювати різні «бякі, злюкі»). Впевнена, що таке вашому сину сподобається та й малюк із задоволенням приєднається до старшого брата. Бажаю терпіння ті виваженності!
Вера
Добрый день, Наталья Богдановна. У нас сын, с рождения практиковали совместный сон и ГВ по требованию, ближе к двум приставили детскую кроватку (убрав переднюю стенку) где он спал. Сейчас сыну 4 года, мы купили ему диванчик (выбирали вместе и сыну он очень нравится), но опять же диван приставлен к нашей Взрослой кровати без перегородки:удобно сказки на ночь читать и место экономится(мы в одной комнате живём).Но вот недавно нам педиатр сказала, что мальчик а в его возрасте должен спать отдельно. Как считаете Вы и на что может повлиять такой "не отгороженный сон" в будущем?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 ноября'11 3:50)
Доброго дня, Вєра! У даному випадку повністю погоджусь із вашим педіатром. У 4 роки дітки здатні самостійно спати. Можна вже і поставити межу. Потрібно формувати в дітях, що батьки мають право на власне життя. Мама спить з татом, а дітки сплять окремо (тим більше, що ви все рівно знаходитесь територіально в одній кімнаті). Аргументуйте, це роз'єднання, тим, що ви вважаєте, що він вже дорослішає, а великі дітки сплять окремо від батьків. Казки, пісеньки на ніч, звичайно ж залишаються, адже вони заспокоюють дітей, створюють теплу атмосферу між батьками та дітьми, а також дають відчуття любові, своєї потрібності, емоційної близькості. Бажаю вам дорослих кроків! Не хвилюйтесь, все буде добре!
Светлана
Здравствуйте! Моему сыну 6,5 лет. в этом году он пошёл в 1 класс. Сегодня на спортивных соревнованиях увидела, как его обижал одноклассник, он не бил его, но постоянно дёргал, трепал, таскал за уши, и.т.п., мой сын пытался ответить ему тем же, но так как он слабее, ниже ростом у него не выходило. Вообще мой сын абсолютно не белая ворона: он всегда хорошо и опрятно одет, у него нет нарушений речи, он добрый и дружелюбный, я не знаю в чём проблема и почему одноклассник так к нему относится. Поговорив с сыном ( у нас доверительные отношения), он сказал что это не первый раз. Хотя до этого я считала что они дружат, учитель тоже сказала что они всё время вместе, и что так они просто "Играют" Но мне это очень не понравилось, мальчика я отчитала, с его матерью провела беседу. Подскажите, что делать в этой ситуации и как поступить, чтобы над ребёнком не издевались одноклассники и сверсники? Спасибо заранее.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 ноября'11 3:49)
Доброго дня, Світлана! Поле комунікації дітей, це дуже крихкий, тонкий матеріал. Любе торкання його дорослими, може зруйнувати те, що з трудом будувалось дітьми. Нам, батькам, завжди хочеться захистити своїх дітей від несправедливості світу, образ. Але садочок, школа, це поле для тренування. Саме там наші діти можуть вчитись будувати стосунки, терпіти або не терпіти образи, давати відсіч кривдникам, висловлювати симпатії протилежній статті та багато всього іншого. У нас, батьків є два шляхи: бути між дитиною і світом (оберігаючи) від неприємностей, і бути поруч, підтримувати, навчати, радити, обговорювати але давати шанс дитині вирішувати свої проблеми. Можна поговорити з вчителем, щоб вчитель провів класну годину на тему «дружби, взаєморозуміння, взаємовиручки». Після того, коли батьки втручаються у стосунки дітей, не факт, що у дітей покращаться стосунки в класі, як правило буває навпаки. А діти висміюють і не приймають тих дітей, чиї батьки приймають активну участь у дитячих розборах . Хлопчикам добре відвідувати спортивні секції (там де тренер-філософ). Потрібно піднімати дитині самооцінку. Коли у дитини на належному рівні самооцінка, то вона відчуває себе самодостатньою і зможе себе і свої погляди відстояти в будь якій ситуації та компанії. Коли мами починають розбиратися з хлопчиками в класі, тим самим вони визнають слабкість свого сина та ще й публічно. Я не кажу, що непотрібно відстоювати своїх дітей, зовсім ні. Але якими способами? Такі ситуації потребують дуже тендітних втручань, невидимих. І важливо, щоб способам самозахисту велике значення придавав тато, якщо в сім'ї тата немає, то може дідусь або дядько (будь який близький мужчина). Бажаю Вам виважених рішень!
Татьяна
Здравствуйте! Сыну 10 лет (5 класс). У него никогда не было особо желания учиться, а с 4-того класса начались серьезные проблемы с учебой и поведением. Ни недели без записей в дневник. Сам он достаточно не глупый мальчик. Когда что-то интересно, то в два счета решит там где другие дети и не додумаются. Логика и фантазия работают на отлично. Но в основном он не видит смысла и стимула в учебе. Пыталась беседовать про поступление в институт, высокооплачиваемую работу в будущем, исходя из этого материальную возможность иметь то, что очень хочется(автомобиль, путешествия...). Его это по моему не особо впечатлило. Как можно еще вызвать желание к учебе ориентируясь на его возраст? И по поводу поведения... Ребенок активный с пеленок. Сам по природе вроде бы и лидер, но замечаю что очень зависим от мнения сверстников. Часто пытается выступить в роли "клоуна". Все что угодно ляпнуть и сделать лишь бы смеялись и обратили внимание. Когда учителя ругают ведет себя пофигистически(даже слово другое не могу подобрать). Даже стоял вопрос о переводе в другую школу. Мне часто противоречит и делает вид, что ничего не понимает когда ему это выгодно. Решили с учительницей работать сообща. Завели еще один дневник где ставится оценка на каждом уроке за поведение. Я дала срок до нового года, если все будет хорошо, то сказала что оставят его в этой школе и обещала ему конструктор который очень хотел, за старания. Первую неделю одни десятки были. Учителя были в шоке что он может быть таким. Потом по чуть-чуть начал скатываться. Опять появились записи о поведении. Что можно еще предпринять в такой ситуации? Еще, мы с его отцом не живем вместе два года. Общаются они редко. Последние месяци стал очень скучать за ним и бабушками аж до слез. Раньше такого не наблюдалось. Стал более чувствителен и восприимчив ко всему. Может это возраст какой-то переходной?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 ноября'11 3:49)
Татьяна, доброго Вам дня! 10 років, це ще не перехідний період (у хлопчиків він наступає з 13 років). Подивіться скільки уваги отримує Ваша дитина – записи в щоденнику, лекції від вчителів, ваші зауваження, бесіди, блюзнірство серед дітей – ціла купа! Це най діючий метод бути в центрі уваги. І часто, ми батьки, вчителя, насміхання дітей над «жартами клоуна» підкріплюємо його поведінку. Раджу Вам поміняти тактику, встати на бік сина, дати відчути підтримку, що Ви з ним. Підкріплювати позитивною поведінкою, (не оцінками, а похвалою, словами, що «пишаєтесь ним») ті дні, коли він не приносить зауважень, коли приносить гарні оцінки. Якщо Ви в тандемі з вчителем, попросіть, щоб вона дала якусь важливу, відповідальну роботу для нього (громадську). 10 років, це той період для хлопчиків, коли вони відриваються від мами і починають тягнутись за татом. Смуток вашого сина безпосередньо, на мою думку, також пов'язаний з той ситуацією, в якій ви опинились. Його емоції, переживання, почуття до тата, вони не можуть нікуди не вилитись. Це все безпосередньо пов'язано. Щоб із цим всім розібратись, я запрошую вас до нас в клініку на консультування. Впевнена, що разом ми зможемо допомогти вашому сину і Вам!
Ольга
Добрый день, меня очень беспокоит проблема с моим сыном. Когда я начинаю его ругать по поводу разбросаных игрушек, неубраных вещей и т.п. он начинает сам себя бить или царапать, говорить я плохой, бывает говорит: я убью себя. Такие же реакции бывают, когда он с ребятишками играет, и у него кто-то заберет игрушку или чем-то обидит. Я пыталась с ним разговаривать, когда он не обижен, в добром расположении духа, он соглашается со мной, что бить себя плохо, что этого делать не надо, но как только возникает конфликтная ситуация, все повторяется снова. Когда я пробовала шлепать его по попе, в знак наказания, он говорил: бей меня, я плохой, бей сильнее. Царапает и бьет он себя не для виду, до крови бывает. Не знаю как себя вести, ему просто нельзя слово против сказать, часто все сама за него делаю, лишь бы не ругать, лишь бы не было реакции такой снова. Даже когда объясняю, п доброму, без повышения голоса, но все равно против его мнения, все повторяется. Очень надеюсь на вашу помощь, заранее благодарна.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 ноября'11 3:49)
Доброго дня, Оля! Аутоагресія (агресія, спрямована на себе) має під собою різне підгрунття. У вашому випадку воно набуло маніпулятивного характеру. Чим далі Ви будете брати на себе обов'язки вашої дитини, поступатись у всьому, тим частіше будуть повторюватись приступи. Можливо колись Ваша реакція на первинні істерики була не зовсім правильна (переляк в очах, поступились, бо злякались, відступили) і пам'ять вашої дитини зафіксувала вашу реакцію. Тому кожного разу цей сценарій повторюється. Потрібно змінити реакцію, повністю поміняти фрази на ці приступи, показати в дзеркало дитині саму себе (під час істерики), вмити холодною водою. А коли заспокоїться дати їй можливість позбирати за собою іграшки. Під час її істерик ви робите те, чого вимагає дитина. Так який смисл їй міняти поведінку? Все відбувається якомога найкраще (для сина). Все ж таки пропоную вам відвідати психолога, який допоможе скорегувати поведінку сина. Будьте терплячі й послідовні у своїх вчинках, і тоді, впевнена, у вас все вийде!
Наташа
Добрый день! Может я пишу не по адресу, но хотелось бы спросить, почему, если дети более активные, подвижные, бегают целый день, иногда начинаются у них истерики... ну и многое другое, то сразу врачи назначают детям пропить успокаивающие препараты (например Тенотен), а как они в дальнейшем повлияют на развитие ребенка никто не говорит, а когда задаеш вопрос, какие противопоказания, ответ- ни каких, пока ребенок принимает эти препараты, он спокоен, спит хорошо, усидчивый, но когда заканчивает курс, и проходит определенный переод времени (скорее всего когда организм выведет все составляющие препарата ) ребенок опять становится нервным, раздражительным, закатывает истерики и т.д. ? Скажите это все делается специально, что бы детей с детства приучить к антидепресантам, и потом что бы они в дальнейшим не могли без них обходится? Ответьте пожалуйста на мой вопрос, Вы же советуете родителям обращаться к другим врачам, зная зарание, что они детей будут лечить успокоительными и антидепресантами. Зарание спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 ноября'11 3:49)
Доброго дня, Наташа! Спробую відповісти на ваше питання, хоча воно для мене дуже загальне. Між Ваших строк відчуваю біль, страждання, відчай і злість. Напевно, Ви пишете, про власну дитину. Тому це так боляче відгукується у вашій душі. Я направляю до інших спеціалістів, якщо підозрюю якісь відхилення в психіці, органічні або фізіологічні розлади. Наприклад, гіперактивність із дефіцитом уваги. Якщо не підключити медикаментозне лікування, то гальмівні процеси (якою б прекрасною не була психологічна корекція) не почнуть функціонувати в достатній мірі. Спочатку медикаменти, потім корекція із боку психолога. Якщо це невротичні розлади, спочатку медикаментозна допомога нервовій системі (там, де починаються збої), потім обов'язково психологічна корекція. Якщо затримка мовлення, спочатку медикаментозна стимуляція мовленнєвих центрів, а потім корекційна програма з психологом та логопедом. Істерики також бувають різного походження. Можуть бути, як реакція на неправильне виховання, а можуть бути органічного походження із судомами та негативними наслідками для здоров’я дітей. Не можна розділяти лікування «тут приймаємо, а це відкидаємо». Я думаю Ви помітили, що при любому дитячому діагнозі потрібна комплексна робота: педіатр, невропатолог (або психіатр), психолог, логопед, можливо ще й дефектолог та педагог, і звичайно же активна робота батьків! Лише при такому підході можна чекати позитивних результатів. Тривалість програми та лікування визначають спеціалісти, а не батьки,хоча вибір, звичайно ж за вами. Мені важко сказати конкретно саме по-вашому випадку, тому що я не знаю який діагноз у вашої дитини. Але Ви можете проконсультуватись в нашій клініці, і ми підберемо програму, яка максимально підійде вашій дитинці. Бажаю мудрих рішень!
Лариса
Внучка 4-х лет очень увлекается мальчиками, особенно красивыми. Выдумывает всяческие истории о вымышленных мальчиках, с которыми она "пожениться". Выдумала виртуального мальчика, который всюду ходит с ней, особенно на улице. Родителей настораживает такое внимание к мальчикам, я же говорю, что это пройдет с возрастом. Как откорректировать поведение ребенка и нужно ли это делать?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 15 ноября'11 2:10)
Доброго дня, Ларисо! У мене виникає відразу питання про тата, де він, скільки часу проводить з дочкою, чи достатньо приділяє уваги??? Для дівчинки перший її "мужчина" це тато. Його авторитет, його комплименти на рахунок дочки, його підтримка, його обійми. Саме це формує в дівчатках ставлення та відношення до чоловіків у дорослому житті. Що у дівчат майже з народження існує материнський інстинкт (ігри в дочки та мами), бажання подобатись хлопчикам, це все нормально. А ось віртуальний друг, котрий перебуває постійно з вашою онукою, трохи насторожує. Як правило діти вводять віртуальних героєв у реальне життя (виключаємо, звичайно психічні відхилення), коли йм недостатньо уваги приділяють. У вашому випадку поки функцію всіх хлопчиків може взяти на себе тато. Спробуйте з ним поговорити й пояснити, наскільки важливе місце посідає тато у вихованні дочки. Бажаю Вам гарних взаємостосунків у родині!
Рената
Добрый день! Дочку 2.7 лет. Она так еще и не разговариваем, развивается нормально, все знает, понимает, ходит в садик. Она активный ребенок, только не разговаривает, и еще у нее плохая привычка сосать пальцы на левой руке. Может или это быть связано? Спасибо большое!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 14 ноября'11 1:58)
Доброго дня, Рената! Обов'язково отримати консультацію невропатолога, логопеда й психолога. Потрібно виявити причину затримки мови. Від цього залежать подальші рекомендації чи корекційні кроки. Смоктання пальців з цим не пов'язано. Скоріше всього це ознаки тривожності, через смоктання дитина отримую спокій. Пошукайте будь-ласка у відповідях, я вже давала роз'яснення батькам на цю тему. Зробіть будь ласка обстеження у вище вказаних спеціалістів і тоді будемо рухатись далі. Ви мудра мама і впевнена у вас з дочкою буде все гаразд!
Жанна
Здравствуйте Наталья Богдановна! Подскажите пожалуйста как мне поступить. Моему сыну 5 лет. Он добрый и ласковый ребенок, очень сильно любит свою младшею сестренку. Но иногда у него бывают сильные истерики, которые тяжело остановить, что я только не перепробовала и по хорошему и по плохому не чего не получаться. Он заводиться по любому поводу и без повода, начинает нага ми пинаться царапаться, плеваться. Как остановить такую истерику? Большое спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 14 ноября'11 1:57)
Доброго дня, Жанна! Істерики спрямовані на кого, на вас, на сестричку? Коли вони проявляються, зранку, ввечері? Я маю на увазі, що існує, так званий «спусковий механізм», після чого спрацьовує його внутрішня «кнопка»? Або на що, на якусь вашу реакцію, вчинок, слова, емоції, інтонації? Часто дітки ревнують своїх менших братиків чи сестричок до батьків, до уваги батьківської, адже менші потребують більше уваги, а для старших це не зрозуміло. Істерики важко піддаються корекції, але піддаються. Потрібно набратись терпіння. Важливо Ваша реакція на істерику. Чим вона бурхливіша, тим краще для нього, чим нейтральніше, тим не цікавіше для сина (розумію, що важко зберегти нейтральність під час істерики). Спробуйте для початку перевести його агресію на неживий предмет (подушку, грушу боксерську) і дайте йому дозвіл на цю агресію, тільки завівши в те місце, де можна це робити. І скажіть, що ви його обов'язково вислухаєте, коли він заспокоїться. Йдіть займатись своїми справами. Знаю це дуже важко, але, якщо Ви настроєні на роботу, то у вас все вийде! Бажаю Вам послідовності в своїх вчинках!
Валентина
Здравствуйте! Наталья Богдановна, прошу совета, как поступить в сложившейся ситуации! Мою дочь начали обижать одноклассники. Несколько раз приходила с синяками. На расспросы отвечает-толкнули, стукнули мячом на физкультуре, столкнули с лестницы, скамейки и т.д. Учатся в этом классе вместе второй год, в прошлом все было хорошо. (школа с 5 класса, т.е. все пришли в прошлом году из разных школ). Вся беда в том, что одноклассникам 12-13 лет, а моей только 8. Сегодня учительница проводит "классный час" после уроков на эту тему, пригласила меня. Что говорить детям,как правильно себя вести? Спссибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 14 ноября'11 1:57)
Доброго дня, Валентино! У вас непроста ситуація. Якщо я правильно зрозуміла у вас обдарована дівчинка, (8 років 6-й клас)? Якщо так, то тут може бути багато «підводних течій». По-перше: фізичне знущання однокласників може мати характер заздрощів, ревнощів (адже обдарованих дітей сприймають за «вискочек»); по-друге абсолютно різні вікові категорії, обумовлені різними інтересами (12-13 років, початок підліткового віку, статтєвого розвитку, 8 років – діяльність дитини навчально-ігрова, стосунки з іншими дітьми носять суто дружній характер). Ваша допомога - постійно підтримуйте свою дитину, пояснюйте їй мотив вчинків її однокласників; співпрацюйте з вашим вчителем (і тут потрібно надзвичайно серйозна, постійна робота вчителя з класом + шкільний психолог. У шкільних психологів є ціла програма спрямована на роботу з обдарованими дітьми). Дуже результативно, коли в класі організовують якусь спільну роботу, щоб діти мали можливість спілкуватись, допомагати один одному, також спілкування поз шкільними стінами (походи, екскурсії, пікніки….). У вашій проблемі потрібна комплексна робота, батьки+вчитель+ психолог+діти. Бажаю вам витримки та благополуччя!
Ирина
Добрый день,моему сыну 7 лет,и у нас проблема со сном,он сам укладываться спать боится,и даже после того как он заснет просыпается ночью и приходит к родителям в спальню,а меньше был,то просто дико кричал и плакал и можно сказать это у него постоянно с рождения,беспокойный сон!каким образом можно ему помочь преодолеть этот страх?И еще у меня есть к вам один вопрос,как вселить уверенность ему в себе?например с нами он может спорить и доказывать что то,настаивать на своих желаниях,а с другими,что касается его,он боится или стеснятся сказать.Спасибо большое!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 14 ноября'11 1:57)
Доброго дня, Ірино! Дитячі страхи, це проблема, з якою стикаються всі батьки. Походження страхів буває різне. У вашому випадку (Ви пишете, що це було з народження) обов'язково потрібно відвідати невропатолога. За стільки років неспокійний нічний сон виснажив вашу дитину. Потрібно спочатку виключити всі проблеми, пов'язані з фізіологією, а тоді вже досліджувати психіку. Тобто отримати консультацію психолога, і вважаю, що з вашим хлопчиком потрібно буде попрацювати спеціалісту. Адже страхи, які, накопичувались або трансформувались на протязі 7 років, це досить тривалий період, який потребує корекції. З вашого боку, йому потрібна підтримка. Не заперечуйте його страхи, скажіть, що ви завжди поруч. А разом ви зможете все подолати. Придумайте якійсь обов'язковий ритуал, перед тим як лягти спати. Спробуйте разом створити талісман (який буде його оберігати), казку, де герой буде долати труднощі та страхи. Хай світ дитячої фантазії стане для вас мостиком для подолання реальних страхів вашої дитини. Бажаю спокійних казкових снів!
Ира
у ребенка золотуха, мокреет за ушками, рекомендуют проколоть уши. Было много случаев когда прокалывают уши и все проходит. Правда ли это? Моему ребенку на данный момент 2,5 мес.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 8 ноября'11 4:13)
Доброго дня, Ірино! Кардинальні методи лікування лише при екстрених випадках. У вашому випадку обов'язково потрібно відвідати дерматолога, тому як ознаки хвороби саме специфіки цього лікаря! Впевнена, що разом із спеціалістом, якому Ви довіряєте, знайдите вірне рішення!
Екатерина
Добрый день! Моему сыну 4 годика,ходит в дет. сад. Проблема в том,что он давно уже говорит на себя "дай ему", "он хочет" , "я сказаЛА", на меня - "ты красиВЫЙ". Как не стараюсь исправлять речь - ничего не получается, только иногда говорит правильно. Еще очень часто проявляется агрессия, он может без причин ударить сильно, толкнуть, часто подходит и бьется головой об мое колено.Еще я стала замечать, что он начал рисовать все в черных тонах, я знаю что это плохо! На мои замечания не риагирует, буд - то меня нет вообще. Я соответственно реагирую либо криком, либо "ремнем". "ХОРОШИХ" консультантов детских у нас нет! Подскажите, что мне делать, и какой метод воспитания принять. Благодарна заранее.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 8 ноября'11 4:13)
Доброго дня, Єкатерино! Для того, щоб дати пораду, виникає багато питань: як пройшли ваші пологи, вагітність? Коли він почав сидіти, ходити? Як дитина розвивалась до 4-х років, частота захворювань, які хвороби перенесла? Коли почала розмовляти? Які стосунки в дитячому садку з дітьми, вихователями У залежності від відповідей будуть різні рекомендації. Але ще потрібно відвідати невропатолога (тому що аутоагресія завжди насторожує). Назвіть будь-ласка місто де ви проживаєте, я спробую підшукати для вас спеціаліста. Терпіння Вам!
Инна
Добрый вечер Наталья, подскажите как приучить малыша к горшку? Нашему сыну 2 года, горшка не боится, если просим сесть на горшок - садится и так сидит ничего не сделав... потом одеваем подгузники и через некоторое время всё сделает =) какать особенно не хочет в горшок - уходит в самый дальний угол квартиры чтоб никто не видел его - и какосяет =)
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 8 ноября'11 4:13)
Доброго дня, Інно! Горщик для більшості батьків проходить помітною червоною рискою у вихованні дитини ?. Хтось опановує цими навичками швидше, хтось довше. Якщо ваша дитинка в підгузках, то на це знадобиться більше часу, ніж тим діткам,хто без них. Для того, щоб привчити, обов'язково потрібно зняти памперс. Дитина повинна бачити як відбувається цей процес (прийдеться батькам потерпіти ці незручності). Кожного разу, садячи на горщик малюка, озвучуйте, що треба зробити. Ні в якому разі не кричить, не лайтеся (це може призвести до негативного ставлення до горщика). Наберіться терпіння і пояснюйте. Коли дорослі йдуть до туалету, можуть теж наголошувати, куди вони йдуть і що робити. Горщик ставте в затишному місці (тому що дитина не повинна бути загальним видовищем), щоб сідаючи на нього, ваш малюк міг розслабитись. Потрібно, щоб малюк сам себе всаджував на горщик, але бід вашим наглядом. Похваліть його обов'язково, якщо в нього вийшло зробити в горщик, але без овацій, достатньо його приголубити, посміхнутись, обійняти. Щоб в нього цей процес асоціювався з позитивними емоціями. Приємних вам миттєвостей!
Елена
Уважаемая Наталья Богдановна.Нашему мальчику 3,5года,Он не разговаривает.По состоянию спокоен,все понимает что ему говорят.С детьми общителен.В принцепе нормальный ребенок.Подскажите что нам делать и к кому обратиться?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 8 ноября'11 4:13)
Доброго дня, Єлено! Вам потрібно звернутись до наступних спеціалістів: невропатолога, логопеда, психолога. Щоб кожний з цих спеціалістів дав своє заключення. Можливо, вам невропатолог призначить додаткові обстеження, котрі обов'язково потрібно пройти. 3,5 роки, це вік коли формуються важливі психічні процеси, тому тут важливий кожний день. Чим раніше Ви почнете обстеження, тим краще буде для вашої дитини. Особливо не спирайтесь на фрази типу «Ще виговориться!» «До 3-х норма, а потім защебече сам» і таке інше. Коли знайдуть причину, тоді будемо говорити про наступні кроки. Бажаю виважених рішень та вірних кроків у вашій проблемі!
Евгений
Здравствуйте. Жена сказала 4-х летней дочери, что если воздух закончится, то все умрут. Отношения в семье нормальные, но жена с дочкой живут с другим папой. Дочь мне два раза об этом рассказала, наверное хотела, чтобы я ее успокоил, а я сказал ей только, что умрут все и звери и птицы, посчитав тогда, что жена как-то хочет на дочь повлиять так как она педагог. Скажите, что ребенок мог подумать, как к этому отнестись, отложится ли это в памяти, повлияет ли на что-то, правильно ли я сказал ей и стоит ли поднять эту тему с дочерью если прошло уже два года и сейчас все нормально, ребенок хорошо учится, хорошее настроение ну и вообще все хорошо ?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 8 ноября'11 4:12)
Доброго дня, Євген! На мою думку, якщо дитина про це не згадує, в неї не сформувався страх на дії пов'язані з диханням, не потрібно піднімати тривогу. Любу інформацію можна сказати по-різному, навіть страшну. Має значення в якому тоді дитина була, з якою інтонацією Ви і її мама про це розповідали, яким емоційним забарвленням супроводжували інформацію і ще дуже багато інших факторів. Ваша дочка про це не згадує, ви не помічаєте фобії, коли вона в маленьких приміщеннях (клаустрофобія), значить не потрібно панікувати, а тим паче повертатись до тієї теми. В мене виникло питання, чому Вас все ж таки це насторожує? Адже пройшло вже 2 роки…. Ви чудовий, турботливий тато, і в такого татка з дітьми буде все гаразд!
Ирина
КАк учить 3-летнего мальчика реагировать на агрессию детей в коллективе? Убегать, давать сдачу, жаловаться воспитателю- по-моему не совсем правильные выходы из ситуации.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 1 ноября'11 7:45)
Доброго дня, Ірино! Це питання кожна сім'я вирішує для себе індивідуально. Дивлячись які методи виховання, яка шкала цінностей присутня в родині. На мій погляд людина повинна вміти себе відстоювати. Давати здачу можна по-різному. Якщо дитину навчити себе відстоювати і словесно давати відсіч, то нічого аморального в цьому немає. Адже слова, інтонація з якою вони промовлені, міміка можуть зупинити кривдника. Якщо ваша дитина скаже «Не чипай мене!» і це прозвучить голосно і твердо, то інша дитина подумає чи йти в «атаку» чи ні. Але, повторюсь це вирішують лише батьки. Успіхів вам у вихованні свого маленького мужчини!
Мария
Здравствуйте,Наталья!Очень нужен совет детского психолога.Моему сыну 6 лет(в декабре будет 7).Нас с мужем он абсолютно не слушается.Даже отец для него не авторитет.Он не слушается,постоянно со мной переговаривается.Большей частью от него достается мне.Если он с бабушкой и дедушкой,это совершенно другой человек.Они удивляются,когда я начинаю про ребенка рассказывать,как он себя ведет Вчера закатил мне скандал на улице.Его слова были такие:"Я пошел под машину,потому что я тебе не нужен.2Через некоторое время я услышала:"Ты мне даже куска хлеба!"Я,конечно,дала за такие слова ему по губам.На что была еще сильней истерика с паданием на колени прямо на улице(надо сказать,что дома так уже бывало).До него нельзя даже дотронуться.Он всегда говорит,что мы его избиваем.Когда пришли домой,я всыпала ему ремня.У самой случился нервный срыв.Даже не знаю,что теперь делать?В таком возрасте он говорит мне такие вещи!Подскажите,что мне делать.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 1 ноября'11 7:44)
Доброго дня, Маріє! Я відчуваю, як вам боляче! Адже ми, батьки, завжди намагаємось вкласти в дітей найкраще! Всі свої почуття в першу чергу для дітей і навзаєм також хочеться отримувати любов й повагу. Але буває трапляються і такі казуси. - Найпоширеніша помилка батьків, що любов – це вседозволеність. Коли батьки повністю розчиняються в дітях, відбувається маніпуляція дітьми дорослих. Малюки дуже швидко починають розуміти, хто вдома господар й відповідно себе так вести. - Друга помилка, яка часто трапляється, це коли батьки один на одного можуть говорити при дитині неповажні слова, не підтримувати рішення одне одного. Тоді дитина бере це за приклад і ставиться так само до батьків, як вони один до одного. - Третя помилка, це коли порушені дисциплінарні моменти у вихованні. - Четверта помилка - це правильна реакція батьків на дитячі істерики. Де відбувся у вашій сім'ї збій, мені важко сказати. Було б найкраще для вас і для дитини, відвідати консультацію в нашій клініці. І однозначно корекційні заняття . Адже 6 років, це досить велика і свідома дитина. І чим далі цей «сніжний ком» буде рости, тим важче будуть у вас взаємостосунки в сім'ї. Бажаю вірних рішень та шаленого терпіння!
Алла
Доброе утро! У меня такой вопрос. У меня есть дочь ей в понедельник исполнилось 2 года. И она стала очень агрессивный, то была спокойная, потом не с того и сего начинает разбрасываться игрушками и рвать книжки. Она кусается и дерется? не связано ли с тем что у нее нарушился режим? в сад она еще не ходит. как мне бороться с ее агрессией. Она очень мало говорит. пытается только слогами. А когда прошу повторить за мной слово. начинается истерика. что мне делать? она стала просто неуправляемой. заранее спасибо за ответ
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 октября'11 3:13)
Доброго дня, Алла! Безпричинна агресія ненормальна. При зустрічі я би Вас обов'язково розпитала, а коли це почалось, після яких подій, на що саме чи на кого спрямована агресія??? Якщо є мовленєві порушення, рекомендую отримати консультацію наших логопедів, адже в 2 роки вже повинні бути сформовані хоча б прості слова. Дуже важливо в цьому моменті прослідкувати, чи розуміє ваша дитина не вербально завдання, значення слів. Можливо її злить те що пасивний словниковий запас вже сформований але є причини, які заважають почати говорити. І це дуже роздратовує вашу доньку, а тим паче коли її просять повторити слова чи склади, дитина може у відчаї агресувати із-за своєї безпорадності. Ви можете записатись в нашій клініці і до логопеда, і до психолога і отримати кваліфіковані консультації. Бажаю мудрості та терпіння!
Яра
я вижу что моя мама страдает незная как помочь. помогите мне пожалуйста
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 октября'11 3:12)
Доброго дня, Яро! Я думаю, що ваша мама мовчить про свої страждання й переживає їх в середині себе, щоб не травмувати Вас. Але Ви від цього ще більш страждаєте. Тому саме Ви повинні викликати її на розмову і озвучити свої переживання. Можливо почати зі слів «Мама, я бачу як сильно ти страждаєш і це крає мені серце! Твоє мовчання дуже мене бентежить. Мені так важко, що ти про це зі мною не говориш…..» Я думаю, що ваше серце Вам підскаже, що далі говорити. Головне скажіть про ваші емоції, переживання і що Ви не дивлячись не на що, завжди будете підтримкою для своєї мами. Впевнена, коли мама почує наскільки це важливо для Вас, і хвилююче, вона зможе хоча б частково скинути свій тягар. Бажаю Вам взаєморозуміння й любові!
Юля
Добрый день! Моему сыну 2 года. Почти с рождения сосет большой палец, особенно когда ложимся спать. Уснуть без этого не может. Когда вынимаю, злится. И даже во время сна периодически его сосет, потом вынимает. Соску не сосал вообще. Слышала, что это объясняют тем, что ребенку не хватало материнской груди. Но он был на грудном вскармливании до 1,3 года. Подскажите, пожалуйста, что делать? Уговоры не помогают. А ещё с недавнего времени стал плакать от некоторых мелодий, особенно в музыкальных игрушках. При чем раньше игрался этими игрушками. Заранее благодарна за помощь.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 октября'11 11:33)
Доброго дня, Юлія! Ви праві, від цього надзвичайно важко відучити. Якщо дитина смокче палець, то це може свідчити про нехватку уваги, я маю на увазі не фізичну (а це заміна підгузників, годування), а емоційну (часто брати на руки, розмовляти, проявляти ніжність, ласку, сприймати безумовно дитину (часто буває ця нестача у дітей, мами яких мали післяродову депресію). Можливо пару раз не проявили увагу, коли дитина потребувала маму і вона знайшла собі компенсацію у вигляді смоктання пальчика. Пробуйте завжди лягати з ним (присипляти його), беріть його ручки у свої, притискайте їх, можна подарувати маленьку іграшку (зайку, ведмежа), яку потрібно буде заколихувати й брати до себе в ліжечко (щоб проявляти о них турботу). Головне не сварити за це його, тому що ця нехватка в чомусь перейде в інші дії. Адже в людини всі функції компенсаторні. На рахунок іграшок прослідкуйте, які саме звуки його лякають, згадайте коли це сталось і намагайтесь їх від дитини приховати, іноді буває, що діти починають не сприймати деякі звуки. А щоб спокійно і впевнено себе почувати, запрошую вас до нас в клініку на консультацію. Любові та миру вам з малюком!
Яна
Здравствуйте Наталья Богдановна!Я прошу Вас ответить на главный вопрос,который меня интересует:пора ли нам с дочкой обращаться к психологу или такое поведение в пределах нормы?Моей девочке 2года и 8 месяцев,она наш с мужем второй ребенок(сыну 10 лет)Вся наш проблема состоит в том,что договориться с дочкой о чем-то практически невозможно,если она чего-то не хочет,то точно не будет этого делать.Если мы пытаемся настаивать,она поднимает дикий вой и может ныть очень долго.А еще Настюша может повторять одно слово сто раз,пока взрослый не сдается.Я кое-как приспосабливаюсь к ее характеру ,но недавно мы пошли в детский сад и уже через неделю воспитатель заявила ,что больше она так не может,у нее голова квадратная от моей дочери.Постоянно одни и те-же фразы:я пойду домой,где моя мама.Я вообще не могу уйти от нее ни на минуту,тут же поднимается крик,везде таскаю ее за собой.Думала хоть в садик будет ходить,легче будет,а она ни в какую.Даже не знаю что и делать.Про кризис трех лет я читала,но у нас все глобальней.Она не хочет оставаться ни с кем кроме меня и мужа,даже с бабушкой!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 октября'11 11:33)
Доброго дня, Яна! Вірю, що з такою дитиною важко домовитись. Але судячи з ваших слів, проблема у методах виховання. Друга дитина та ще й дочка, уявляю яка вона для вас бажана і очікувана. Та і з дівчинкою по-іншому ніж з хлопчиком. Молодшим дітям частіше поступаються та пробачають ніж старшим. Десь був збій. Дівчинка придумала діючи методи, коли можна досягти свого. Хтось кричить, хтось падає на підлогу й сіпає руками та ногами, а ваша обрала свій метод. Пристосовуєтесь Ви, ваша сім'я, але соціум не буде під неї підлаштовуватись. Тому поки не пізно (адже їй лише 2,8р., необхідно міняти методи виховання). На рахунок її прив'язаності до вас, то тут може бути багато факторів, необхідно роздивлятись всі 2 роки її життя, починаючи з вашої вагітності. Якщо у Вас не виходить поміняти методи спілкування з дочкою, приходьте і ми обов'язково знайдемо шляхи вирішення вашої проблеми. Бажаю Вам терпіння та мудрих рішень!
татьяна
Здравствуйте Наталья Богдановна!я мама двоих чудесных сыновей.разница в возрасте меньше 3 лет,а именно 2,6 мес, младшему Давидке 4 мес. а старшему Михаилу в ноябре будет 3 годика, наша проблема заключается в том, что мы все вчетвером живем в 3-ех комнатной кв с моими родителями.Мои отец и мать в разводе около 10 лет, отец уехал, и закрыл свою комнату на ключ, приезжает примерно 2 раза в мес. и то на 15 мин. нашел себе другую семью, а мама живет в отдельной комнате, наша проблема соответственно это жил. площадь, матери есть куда съехать но она даже думать об этом не хочет, я готовлю стираю и убираю, сижу с детьми она не делает ничего!!!!!максимум что она может сдлать это отвезти ребенка в сад, у не свой личный автомобиль, наша с мужем проблема + ко всему это естественно интимная жизнь, которая абсолютно полностью у нас отсутствует!!!!как только мы собираемся заняться любовью, просыпается или младший сын или старший,+ ко всему старший сын не высыпается приходит в сад разбитым и нервным, мне его просто жаль......недавно от плача младшего братика он вскочил с кровати, схватился за голову и сам начал плакать и жаловаться на сердечко(в груди что-то сильно стучит) и на то что голова болит, глядя на это- у самой слезы льют ручьем. переехать моей маме есть куда, мне кажеться она просто привыкла что она всегда с нами и естественно ее облуживаю-я делать ей совершенно ничего не приходиться+ ко всему она выпивать стала по 3 бутылки вина за вечер учитывая что у нее сахарный диабет, иногда она напивается и утраивает истерики, переехать нам возможности пока что нет....я пыталась много раз поговорить о нашей проблеме, но постоянно тупик, может быть она ревнует и считает что если у нее не получилось семейной жизни то у меня не должно????муж тоже нервный , стал задерживаться на работе подолгу, я просто в отчаянии!!!!!!не знаю что делать помогите дайте совет,что нам делать, отец сказал пока мать не переедет то он нам свою комнату не откроет хоть и не живет там!!!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 октября'11 5:04)
Татьяна, доброго дня! Можна сказати, що у вас не одна проблема, а цілий клубок проблем, причому як матеріальних так і душевних. Ділити територію декільком поколінням завжди важко. Кожне з них має свої правила, своє бачення, свої переконання і переповнити когось надзвичайно важко. Якщо батьки ділять свою квартиру з дітьми, як правило вони від них щось вимагають (можливо навіть не словесно). Це як в банку, якщо банк дає вам позику, то він обов'язково за це бере відсотки. Тут так само, хтось з батьків бере ці «відсотки» постійною увагою (вимагаючи її від дітей та онуків), хтось тим, що вирішує справи дітей і вони повинні підкорятись, адже вони проживають не на власній території (а у тещі або у свекрові), хтось бере турботою, щоб їх (власників квартири) обстірували та годували….І вони це вправі робити до тих пір, поки дають вам цю «позику». Як тільки діти вирішують питання самостійно, як дорослі, тоді й стиль життя дітей міняється. Адже вони самі вирішують ці проблеми і в праві приймати власні рішення без будь-яких вказівок. Тоді зникають й образи батьків й міняється сприйняття власних дітей. А поки ви живете всі разом, мама не прийме ваших правил і тато теж. Так, буває, що два, три покоління живуть мирно на одній території, але це виключення ніж правило. Можливо ці всі проблеми та гострий емоційний стан дітей будуть сильною для вас стимуляцією, щоб щось змінити. Для початку чітко окресліть межі вашої сім'ї. Свій холодильник, кожна господиня готує для своєї сім'ї, прати і прасувати речі також кожна лише для своєї сім'ї. Окреслення можна почати з буденних речей. Встановіть правила свої: накшалт, що до вашої кімнати можна заходити зі стуком і лише після фрази «заходьте». У вас розмиті всі кордони. Почніть окреслювати свою сім'ю і вирішувати ваші проблеми, а не мамині. Завжди вставайте на бік чоловіка, навіть якщо він не прав (наодинці ви можете йому сказати про свою дочку зору). Створіть свій стержень, на якому буде триматися ваша сім'я. І саме тоді
Леся
Добрый день. У нас вот такая проблема. Девочку отдали в школу на год раньше. и из-за этого она немного не успевает за своими сверстниками. У неё порой что-то не получается и из-за этого она замыкается в себе и отказывается делать то или иное задание. заранее спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 26 октября'11 10:49)
Доброго дня, Леся! Проблема з якою стикнулась ваша сім"я дуже росповсюджена. Нажаль батьки віддають дітей до школи за власними міркуваннями. Якщо дитина вміє читати й писати, це не ознака, що вона готова до школи. Психологічна готовність дитина заключає в собі багато аспектів. Саморегуляція дитини формується лише к 7 рокам, а за рахунок саморегуляції дитина може себе організувати в начальному процесі. Плюс дітки завжди порівнюють себе з іншими, і коли в одних виходить, а в інших ні, то вони можуть закриватись або перестати старатись вчитись. Постійно хвалити, бути поруч, батькам стати також "першоклашками"; порівнювати дитину лише з нею самою "сьогодні ти набагато краще прочитав ніж вчора", перетворити домашні завдання в гру (пограти в школу, де вчителем буде дитина); подружитись з вчителем; запросити шкільних друзів вашої дитини до вас в гості; не перевантажувати гуртками, різними секціями (у першому класі не раджу нікому відвідувати гуртки, при сучасній завантаженності в школі). І не забувайте, що адаптація у всіх дітей проходить по різному термін від 2-х тижнів до 2, 25 місяців. Бажаю терпіння та толерантності до вашої дитини!
elena
как отучить 7л.ребёнка врать
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 4 октября'11 9:19)
Доброго дня, Єлено! Брехня з повітря не береться. Коли саме ваша дитина почала брехати? В яких ситуаціях? При яких обставинах? Версій може бути безліч.: - діти можуть копіювати батьків (почувши колись від них неправду й розкривши пізніше їх злочин.); - можуть привертати увагу; - можуть уникати покарань або домашніх обов'язків (адже їм завжди здається, що дорослі не взнають); - для ослаблення контролю батьками; - щоб позбутись великої кількості правил, обмежень, завищених вимог; - для того, щоб зберегти таємниці, секрети. Коли знайдеться причина, тоді буде й спосіб її вирішення. Адже покарати це найшвидше, а чи допоможе? Дітям потрібно дуже багато роз'яснень, які підкріплювати прикладами з їх життя, зі свого життя. Тому все залежить від причини. Спробуйте розібратись у проблемі. Знайти, чому ваша дитина прийшла до брехні? Бажаю мудрих та вірних рішень в подоланні цієї проблеми!
Елена
Здравствуйте, моему сыну 3,6 года. Он очень активный и смышленый ребенок, но его психика меня очень беспокоит. И наверно в этом виновата я сама. Он может из-за малейшего не согласия с его просьбой перейти в такую истерику что не рад будешь что не уступил ему сразу. При этом во время истерики он дерется, говорит всякие глупости. И что бы ты не говорил ему, не пытался уговорить или переубедить, или просто отвлечь бесполезно. Что делать? Заранее спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 4 октября'11 9:19)
Доброго дня, Єлено! 3,6 років це вже усвідомлений вік. Діти розуміють свої вчинки та реакцію на них дорослих. Часто батьки не ставлять дисциплінарні рамки та бояться зламати особистість дитини заборонами або правилами. Дитині дають настільки великий простір, що вона в ньому губиться і не знає що робити з цією свободою. Тоді виходять «гойдалки», які дитина, випробовуючи нервову систему батьків, розгойдує все більше і більше. І після виходить ситуація про яку Ви пишете «перейти в такую истерику что не рад будешь что не уступил ему сразу». Підсвідомість дитини засвоїла реакцію, завдяки якій може досягти своєї мити. І кожного разу ці істерики будуть збільшуватись. Тактика та методи виховання повинні бути узгоджені між мамою та татом. Якщо тато наказує, то мама його підтримує й навпаки. Якщо мама забороняє щось, то тато так саме забороняє. І в цій ситуації потрібні витримка, залізна та непохитна воля. Якщо зараз не встановити свій авторитет в очах дитини, то розлад у взаємостосунках буде погіршуватись та спотворюватись. Тому бажаю Вам витримки, терпіння та злагоди!
Андрій
Доброго дня. Сину виповнилося 3 роки. Розуміє що ми його просимо, користується комп'ютером, телефоном (включає, запускає відео, пісні, ігри).Проте він мало говорить. Це нас дуже тривожить. Допоможіть.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 сентября'11 10:22)
Доброго дня, Андрію! Я так зрозуміла, що ваш син виконує всі невербальні завдання. а це дуже важливо. Чи відгукується він на своє ім"я? Чи любить, щоб до нього проявляли ласки, чи проявляє їх сам? Як поводиться з іншими дітками, чи любить контактувати з ними? Якщо на ці всі питання ви відповіли "ТАК", то потрібно обов"язково сходити на консульацію до логопеда. Зараз існую маса літератури для батьків по розвитку мови. Давайте сину більше завдань на розвиток дрібної моторики: перебирання круп, всовувати шнурівочки в дірочки, нанизувати фігурки на мотузочку, мозаіка та багато іншого. Адже центри, які відповідають за мову і за розвиток дрібної моторики знаходяться поруч. І розвиваючи один центр, починається стимуляція іншого. Телевізор і комп"ютер в цій проблемі не помічники. Людина коли говорить, то задіює міміку, жести і ще дуже багато невербальних елементів, які переймає дитина разом із мовою. А технічні засоби цього не передають. Ви уважні і турботливі батьки! А в таких батьків, впевнена завжди буде все гаразд
Изабелла
Здравствуйте!У меня к Вам такой вопрос:у меня есть сын, ходит во второй класс,он носит серёжку(прокололи ухо ему в августе на день рождения).Украшение совсем небольшое,маленькая золотая серьга-колечко.Сын счастлив,ходит всем серёжку показывает.Но в школе учительница настойчиво требует у ребёнка серьгу из уха снять.На мой вопрос зачем говорит,что могут дёрнуть и вообще рановато ему в ухе золото носить.Но сын снимать не хочет,т.к. серёжка ему очень нравится.Пробовали снимать серёжку перед занятиями, ухо быстро зарастает,но сын со слезами вставляет её обратно.Скажите пожалуйста,ведь если в уставе школы ничего не указано,что мальчикам нельзя носить серьгу в школе,значит,носить её можно?Девочкам же не запрещают носить серьги в школе и никто их не дёргает.Тем более другие учителя не возражают,придирается только одна.Как можно решить этот вопрос?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 сентября'11 8:35)
Доброго дня, Ізабела! Так як син ваш ще маленький і відстояти себе перед вчителем не може. Думаю, потрібно Вам поговорити. Якщо батьки не забороняють своїй дитині подібні речі, то вчитель, на мою думку не має права висувати власні заборони. Тим більше, що сережки хлопчиками можуть призначати й окулісти (на вусі є точки, які відповідають за зір). Запитайте чим аргументує свою заборону вчитель. Й думаю, що Ви зможете грамотно донести вчителю свою позицію. Удачі Вам!
Наталя
Мой сын в 8 классе он конечно пошёл рано в 6 лет в школу .Совсем не тянет программу.Но вопрос такой.Почему он не хочет учиться ему не интересно.Что с этим делать ведь ещё 9 класс а там надо поступать.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 сентября'11 8:35)
Доброго дня, Наталья! У 13 років в дітей ще не сформовано проектування на майбутнє. Так, нам батькам так би хтілось, щоб вони замислювались над майбутнім. Але для них воно безхмарне. Їх інтереси зосередженні на спілкуванні із однолітками, та виражені зацікавлення до протилежної статті. Є такий метод, як укладання договору. У ньому є дві сторони, батьки і дитина. В кожного свої обов'язки. За невиконання штрафні санкції. За виконання преміальні (які саме, придумують батьки). Як правило, підліткам така гра подобається, вони відчувають себе дорослими. Запитайте яка в нього мрія, які бажання. Запропонуйте розробити план, що необхідно зробити, щоб дійти до цього. Як один з елементів включити можна навчання. Наприклад, хлопчик хоче мати свій мотоцикл. Для цього потрібні, права, кошти. Для того щоб заробити гроші, потрібно заробляти. Гарна виконана робота для дітей, це навчання. Можна розробити цілу систему. Можливо, це звучить комерційно, але підвищує мотивацію та стимул у навчанні. Діти люблять коли з ними на рівних, коли проявляють повагу до їх інтересів. Намагайтесь, щоб це було взаємно. Ділиться з дітьми своїми проблемами або успіхами. Тоді і діти з вами будуть відверті. Ваш син входить у фазу важку для себе і для вас. Головне не втратити ниточку довіри. Терпіння вам та взаєморозуміння!
Марина
Добрый день. Моя дочь пошла в школу с 6 лет (15/09/) , первый класс было очень тяжело, даже хотели забрать, учитель отговорила, сейчас начало 2 класса - она опять не хочет ходить в школу, не хочет делать уроки, учитель ставит 2 и 3 балла за поведение, труд , дочь зачеркивает оценки в дневнике, с учителем говорили буквально вчера - сегодня две 3.... У меня к Вам вопрос - могу ли я перевести свою дочь в первый класс? Не будет ли это для нее стрессом (я думаю, что нет - там ее друзья). А в этом классе друзей у нее нет, плюс моральный прессинг, от учителя и детей, но это мои предположения, она очень скрытный ребенок, или я не могу найти к ней подход? Или есть другой выход? Спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 сентября'11 8:34)
Доброго дня, Марина! Причин небажання вчитись може бути маса: - по-перше, пішла до школи психологічна не готова (часто батьки думають, якщо дитина навчилась писати й читати, то пора до школи); - непорозуміння з вчителем; - непорозуміння з дітьми; - невміння себе відстояти та зарекомендувати; - відсутність мотивації у навчанні; - несприятлива атмосфера в колективі…..і т.інш. Потрібно діяти, виходячи з причини. На рахунок перевести до першого класу, можна і такий варіант розглядати, тим більше якщо дитина не засвоїла попередній матеріал. Головне орієнтуйтесь на дитину. Немає значення що скажуть оточуючи. Ви мама, і ваша інтуїція не може бути помилковою. Бажаю правильних рішень!
Ольга Николаевна
Добрый день! Мой сын, невестка и внук живут вместе с нами. Нашему внуку 3.3 года. Мальчик очень подвижный, вечером есть проблемы уложить спать (нет проблемы, если днем не поспит). К сожалению, всем нам трудно держаться одной линии воспитания и поведения с ребенком. Меня беспокоит то, с ним сложно договориться, он часто не воспринимает твои слова, пытается во всем противоречить, "не хочу", настоять на своем. В результате - слезы, случаются истерики. Особенно это проявляется в общении с мамой и папой. Со мной, дедушкой, дядей (моим вторым сыном) это не так выражено.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 27 сентября'11 8:33)
Доброго дня, Ольга Миколаївна! Так, Ви правильно кажете, що при проживанні декілька поколінь на одній площі невідворотні розбіжності у методах виховання! Сприйняття дитини бабусею з дідусем й мамою з татом різні. До дитини інші вимоги. Можливо ви на деякі речі не звертаєте уваги, а для батьків ці речі важливі або навпаки. Кожній дитині потрібні рамки, правила. Без цих рамок дітям важко регулювати свої емоції, поведінку. Ці правила повинні встановлювати батьки. А бабусі з дідусями також повинні утримувати ці рамки. Велике значення має як реагувати на істерики дитини. Чи активно включатись в них, чи ігнорувати, кажучи «коли заспокоїшся, я буду з тобою говорити». Так, я знаю, це важко, адже емоції й почуття до дитини безмежні. Зберіть сімейну раду, на якій встановіть ці правила. Думаю при спільному підході буде легше і вам, і дитині! Ви мудра й з досвідом людина. Впевнена, Вам вистачить терпіння та розсуду, щоб подолати ці проблеми!
Олеся
ДОбрый день! Моему сыну 3,5 года. Неделю назад вдруг резко стал бояться темноты. Требует спать только со светом. Кроме того, боится быть в комнате один, даже если день и светло. Хочет чтобы с ним рядом все время кто-то был. Вечером спать уложить очень трудно, на это стало уходить часа 2. В семье его никто не пугал, мы никогда не говорим окаких-то дядьках, бабайках и т.д. С чего вдруг такие страхи. Доходит просто до истерик. Кошмар какой-то начался. Периодически начались приступы агрессии и непослушания. Подскажите, пожалуйста, что делать? Как с этим бороться? Как помочь сыну не бояться. А то выходит вообще никакой личной жизни, ни минуты для себя. Сама стала нервная((( Спасибо большое!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 22 сентября'11 5:06)
Доброго дня, Олеся! Дитячі страхи це завжди актуальна тема. Всі діти мають страхи, але страхи бувають нормові, вони потрібні для того щоб дитина вміла долати власні проблеми і позанормові, коли дитині дискомфортно. У вашому випадку потрібно попрацювати з цим. По-перше, скажіть що ви йому вірите, не кажіть що він все вигадав. Встаньте на його бік. Зробіть акцент на те, що разом ви все подолаєте. Діти дуже люблять казки. Придумайте казку з головним героєм (щоб головний герой мав риси сина). І пориньте разом з ним в пригоди. Де головний герой буде долати перешкоди, темного дракона під назво Нічний, злу тітку Самотність (давайте можливість вашому малюку самому придумувати як подолати у казці цих злодіїв). Саме через казку діти переносять геройські вчинки в реальність. Спробуйте придумати якійсь талісман. Сходіть в іграшковий магазин і запитайте, а хто б з іграшок зміг захистити головного героя із вашої казки? Саме через світ фантазій, пригод можна подолати багато проблем разом з дітьми. Бажаю Вам терпіння й витримки, перед Вами нелегка задача!
Марина
Добрый день, моему сыну 10 лет. Он активный, жизнерадостный, общительный ребенок. Учится в 2-х школах - обычной и спортивной. везде отлично успевает. Последнее время он часто повторяет, что не хочет взрослеть, когда мы прощаемся с ним перед занятиями, в последнее время он даже может со слезами на глазах говорить, что будет скучать. Я очень близка со своим сыном - он делится со мной всеми проблемами, с мужем то же. Я была очень обеспокоена тем, что он так привязан к нам - родителям и тем, что он не по возрасту реагирует на расставание. Я обратилась к психологу с этой проблемой. Он попросил ребенка нарисовать рисунок семьи, после чего прокомментировал мне его - все члены семьи нарисованы на расстоянии друг от друга, между родителями и ребенком - барьер в виде кота - значит между нами нет теплоты, тесного контакта. У меня - мамы были нарисованиы каблуки и рыжие волосы. Психолог сказал, что у мальчика женские качества - внимание к деталям.Я очень удивлена такой трактовке рисунка и у мня возникло большое сомнение: правильно ли оценивать отношения в семье только лишь по рисунку? Бывает ли так, что ребенок нарисовал всех держащимися за руки, а в семье нет теплоты и открытости, или наоборот? Ведь каждый человек индивидуален? Когда я ненавязчиво спросила у сына почему он так далеко друг от друга всех нарисовал - он ответил: "А что я должен лепить одного на другого, чтобы это выглядело неаккуратно"?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 22 сентября'11 5:05)
Доброго дня, Марина! Малюнкові тести проективні, тобто вони ніколи не дають точної 100% картинки. Коли психолог інтерпретує малюнок дитини, то завжди говорить що це відбувається з дитиною саме в даний час. Часто буває, що буквально через тиждень дитина малює кардинально інше. І не можна сказати що то було неправдою, а другий малюнок правдою. Як себе під час малювання відчуває дитина, так і малює. Крім малюнкового тесту з дитиною потрібно провести бесіду. Також бесіду з батьками. Яким був ваш син рік тому, два роки тому? Якщо він завжди був таким близьким з вами, то це будуть одні рекомендації, якщо він різко став таким в останній час, це будуть рекомендації зовсім іншого характеру. У моєму досвіді були такі випадки про які Ви пишете. Мама з хлопчиком (яких я досить гарно знаю, і знаю, що в них в сім'ї гармонійні стосунки) прийшли до мене на прийом, щоб я протестувала дитину до школи. Попросила хлопчика намалювати сім'ю. На малюнку був жах (між хлопчиком і мамою). Як вияснилось під час бесіди, що буквально перед тим як зайти до мене в кабінет, вони сильно посварились і син образився на маму, що і зобразив в своєму малюнку. Тому при вияснені причини проблем потрібен обов'язково комплексний підхід. Бажаю Вам гарних стосунків!
Ирина
Добрый день. Прошу совета. Мой сын 7 лет постоянно стучит. На улице полочками по земле, дома плечиками, ручками или игрушками по полу. Мальчик адекватный, развит по возрасту, дружелюбный, общительный. И в школе, и на улице играет с детьми, всегда заводила, придумщик разных игр. Ходил с ясель в сад без проблем. Сейчас во втором классе. Дома постоянно и на улице, когда не с кем играть, стучит как дятел, обьясняет что так играет в войну. В этих постукиваниях у него есть и постройки, и наши, и немцы. Фантазия оооочень сильно развита. Общалась с психологом дет. сада, школьным, ответа не получила. Говорят что во время беременности я находилась постоянно в зоне стука или у него воспоминания о биении моего сердца. Всю беременность до последнего дня я работа в магазине где постоянно играла музыка. Но думаю причина не в этом. Подскажите что это. Благодарю.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 22 сентября'11 5:04)
Доброго дня! Дуже важко, коли не бачиш дитини, робити висновки лише за одним критерієм. Походжень може бути безліч: - як аутична риса (не плутайте з діагнозом аутизм); - як різновид невротичної реакції; - як метод заспокоєння; - як прояв надмірної фантазії (з яким потрібно показатись психологу). Запитайте його, що він при цьому відчуває? А як себе почуває, якщо не буде стукати? Що саме він уявляє коли стукає? Адже ми бачимо лише зовнішню картинку і висновки робимо за власними розсудами. А що відбувається з дитиною під час цього стукання не знаємо. Можливо вам допоможуть ці питання краще зрозуміти сина. Пишіть або приходьте до нас в клініку. Розуміння Вам та терпіння!
Оксана
Не аморально ли , что бывший муж когда берет 4-летнего сына к себе , то ложит его спать вместе с собой и новой женщиной? Мы в разводе 2,6 года. Он очередной раз взял сына к себе. Ребенок приехав, стал расказывать. что спал вместе с папой и тьотей в одной кровате.Раньше сын ее не видел. Я не знаю, как мне поступить правильно. Я против такого.Боюсь, что для ребенка это шок. Сестра бывшего мужа говорит мне , что я истерю и все это нормально.И сын вообще от них уезжать не хотел.А ребенок дома говорит, что лючше в садик будет ходить и туда больше не поедет. Но я не согласна с таким. Боюсь, что бы они не настраивали сына против меня.Как будет лучше для ребенка?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 19 сентября'11 8:45)
Оксана, ваш відчай можна зрозуміти! Ви, мама, а тут вашого сина кладуть поруч з чужою жінкою. Ваше обурення має місце. Для того, щоб зробити висновки, потрібно обов'язково проговорити про свої бачення ситуації з чоловіком. Для того, щоб відбулась дійсно бесіда, потрібно «взяти себе в руки», контролювати свої емоції. У вас син, і спілкування сина із батьком дуже важливо для виховання хлопчика. Запитайте хлопчика, що саме йому не сподобалась там, а що сподобалось? Задайте собі питання, ця подія обурила Вас чи дитину (будьте із собою відверті)? Травмою це було для дитини чи для Вас? Важливо коли люди проговорюють один одному свої погляди у вихованні. За частую в сім'ях, де посварені батьки діти страждають від того, що кожний з батьків хоче перетягти дитину на свій бік. А про почуття й відчуття дитини згадують мало. Вийдіть із ситуації і спробуйте подивитись іншими очима, чи не продовжується війна між вами, де дитина виступає інструментом? Адже дитяча психіка дуже чутлива. Питань можна задати багато, і завжди такі ситуації (при розлученні) дуже індивідуальні і нелегкі. Тому намагайтесь думати, а що у сина на душі? А що йому хочеться? Впевнена ви прийдете до вірних рішень! Бажаю вам мудрості та витримки!
Алена
Здравствуйте,помогите мне пожалуйста,очень вас прошу.Я уже не знаю кто мне может помочь. Я 3 месяца назад влюбилась в парня своей подруги,2 недели назад он узнал,что я его люблю.Мы общались как друзья.А 4 дня назад они расстались,я думала мы будем вместе,попросила свою подругу узнать как он ком не относится и есть ли у меня шансы быть с ним,но он сказал,что у меня нет шансов,я уже 3 ночи не сплю и днем и ночью я плачу просто навзрыд,что мне делать.Друзья меня подерживают как могут,но вчера мне сказали что я была веселой,а щас просто потухла.И мне ничего не помогает.Что мне делать?Прошу помогите.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 19 сентября'11 8:45)
Альона, доброго дня! Почуття це завжди сильне потрясіння. А тим більше коли воно не взаємне. Я Вас розумію. Впевнена кожна дівчина, кожна жінка проходили таке випробовування в своєму житті. І ніхто не скаже що це легко.Відчуваю, як Вам боляче, адже ваші почуття не були прийнятті. А це душевна рана, яка не може не боліти. Альона, кожна рана заживає, навіть сама глибока. І як чудово, у вас є друзі, котрі підтримують. Повірте справжня дружба, це дар! Немає пігулок від почуттів. Їх потрібно прожити, пережити. Це теж, досвід! І колись, він Вам допоможе. Можливо у вас є якісь хобі, музика, котра подобається. Спробуйте переключити свої емоції на щось позитивне! Знаю по собі, допомагає. Не відразу, але допомагає. Тримайтесь! Вірю і знаю, що з часом у Вас все буде чудово!
Наталья
Здравствуйте!!! Ребенок (6лет) отказывается надевать и носить трусы. В садик ходил по началу в трусах, а потом резко перестал их носить, говорит, что они ему мешают, покупала разные трусы - не помогло, проходили в садик без трусов (заставляли его носить даже воспитатели- результат 0 ( отказывался ходить в садик) ), пошли в первый класс, все таже проблема, штаны спустит, что аж попа выглядывает и ходит, как только прошу надевать- закатывает истерику, ни накакие уговоры не идет, перепробывала все, что можно .Посоветуйте пожалуйста, как бороться с этой проблемой, или к какому врачу лутче обратиться. За ранее благодарна.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 13 сентября'11 12:06)
Доброго дня, Наталю! Для того, щоб давати психологічні поради потрібно пройти наступних спеціалістів: уролога, невролога, можливо й дерматолога (думаю при потребі вам скаже уролог). Коли у вас буде заключення, що з боку лікарів все гаразд, тоді це дійсно психологічна проблема. Бажаю Вам терпіння й звичайно ж здоров'я!
екатерина
Ребёнок любит играть с детьми,но ему легче найти общий язык с детьми,которые старше него? На детской площадке он как будто обделён детским вниманием,но он очень хочет играть!Он очень позитивный и подвижный мальчик!Ребёнку 3 годика 9 месяцев!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 13 сентября'11 12:06)
День добрий, Катерина! Нажаль Ви не задали питання. Що саме Вас турбує? Як правило більшість діток тягнуться до старших, їм цікаво, адже все що роблять старші, заворожує та притягує. Тому нічого дивного у поведінці вашого хлопчика немає. А майданчик, це добрий тренувальний простір, де можна вчитись налагоджувати комунікації. Давати вашій дитині проявляти ініціативу. Якщо він хоче до дітей, то повинен сам знайти підхід. Мама не зможе завжди бути провідником при знайомстві. Звичайно ви поруч, різні можуть бути ситуації. І те, що ви в полі його зору придасть йому сили й сміливості. Довіряйте вашому сину, він вже досить дорослий! ?
мария
здравствуйте. Моей дочери Арине 1,7 она девочка умная и сообразительная, пошла в 10 мес., а вот говорить до сих пор не может. слух в порядке. в чем тут может быть проблема? А еще на наши к ней обращения реагирует через раз. помогите пожалуйста!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 13 сентября'11 10:59)
Доброго дня, Маріє! Так, в цьому віці дітки вже володіють звуконаслідуванням, говорять склади, прості слова і навіть прості речення. Що саме у вашої дочки важко сказати, не бачачи її. Адже для того, щоб сказати чи це затримка мовленнєвого розвитку, чи то затримка психічного розвитку, чи будь-який інший діагноз, дитинку обов'язково потрібно обстежити. Якщо ви живете в Києві, то в нашій клініці можете обстежитись у психолога, логопеда й дефектолога. Тим більш, що мене насторожила ваша фраза «на наши к ней обращения реагирует через раз.». Ви молодець, що так рано зреагували на ці речі. Адже чим раніше виявити негаразди, тим легше з ними боротися! Вірю у вашу мудрість та розсудливість!
Андрей
Возможно я не совсем по вашей возрастной категории,но хочется спросить,узнать,получить от Вас какой-то совет или подсказку,как мне найти общий язык с падчеричей-стать другом(ей 14 лет) или где-то почитать об этом.. Мои личные поиски по интернету как-то не очень увенчались успехом..При всем при этом,я хочу сказать,что явно агрессивно-негативного отношения у нее ко мне нет..Просто она не так давно осталась без папы(развод).Понимаю,в первую очередь надо время на все и моего терпения.. Но все же-- может что подскажете? Спасибо!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 13 сентября'11 10:58)
Доброго дня, Андрію! Впевнена у вас будуть прекрасні взаємостосунки. Адже Ви обрали правильну позицію – роль друга . У дівчинки перехідний період і саме підтримка розуміючого друга їй потрібна. Наголосіть, що її тата їй ніхто не замінить, і він завжди буде залишатись її батьком. А зі свого боку намагайтесь зробити її маму щасливою, щоб дівчинка бачила, що у вашій сім'ї панує злагоді, любов, довіра. Успіху вам, а головне терпіння!
anachka
Наталья Богдановна! Добрый вечер! У меня такая проблема У меня у дочери 15 лет возникла страшная фобия Боязень заболеть Спидом, по её просьбе я сводила её на онализ всё отлично отр. но через две недели мы провожали Тётяю на поезд , в поезде мужчуна разбил себе висок . кровь текла. Доча прошлась около неё, заморала плащь, а в машине случайно задела её рукой, на руке был порез , ( не кровоточащий) её показалось что кровь его туда по пала .. и вот ехе два месяца она места себе не находить !.. Помогите я очень за неё переживаю ..
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 13 сентября'11 10:58)
Доброго дня! Так, Ви правильно назвали, у вашої дочки саме фобія. Фобія, це страх, який системно неконтрольовано повторюється. Як правило фобія виникає як наслідок після психотравми. Справлятись самім людям з фобіями надзвичайно важко (одиничні випадки), тому що абсурдність ситуацій вони розуміють, а зробити нічого з цим не можуть. Тому я рекомендую комплексне лікування, медикаментозне з психотерапією. Якщо не ставитись до цього серйозно, то одна фобія може трансформуватись в інші, і однозначно це відобразиться на здоров’ї . Я рекомендую вашій дочці отримати консультацію психіатра та психотерапевта. Бажаю набратись сил, терпіння, адже хто як не мама може допомогти своїй дитині!
лилия
Здравствуйте! Моей дочке 1,3 очень активная девочка, когда ей что то запрещаешь начинается просто истерика, плачет беру на руки что бы успокоить выкручивается, дерётся. На улице постоянно куда то бежит, забирает у детей игрушки хотя у неё такие же. Если мы в людном месте например в автобусе или в магазине она обязательно кого нибудь то за волосы то за одежду тянет. Нету у неё и какого либо страха недавно были на празднике в парке детки её возраста кто в коляске, кто на ручках, а она нет, идет туда где больше народу, пытаюсь забрать опять же истерика, крик и мы просто уходим домой. Скажите пожалуйста это нормально в её возрасте? как с этим справляться?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 1 сентября'11 5:28)
Доброго дня! Агресія в такому віці, яка спрямована на всіх, не притаманна діткам. Важко заочно дати заключення для вашої донечки, чи це підвищена активність, чи це гіперактивність. Я би порадила вам відвідати психолога, щоб в подальшому скерувати дії. Піддаватись на істерики не потрібно, щоб це не перейшло з її боку в маніпуляція,( але ця рекомендація має своє місце, якщо немає медичного діагнозу). Тому, відвідайте будь ласка спеціаліста
Инна
Здравствуйте, Наталья! У меня 2-е детей (дочь 3,7 и сын 1,8 лет). Дочка спит в отдельной комнате, малыш в нашей спальне -в детской кроватке(ночью просывпается и до утра спит со мной - мы никак не откажемся от ночных кормлений). Старшая тоже периодически просыпается ночью 2-3 раза (попить, пописать, просто поныть минут 10). Проблемма недосыпания (у родителей) стоит уже очень остро. Мы с мужем оба работаем и нерное напряжение просто невыносимое. посоветуйте как быть. Попутно возникает другой вопрос. С какого возраста возможно переселить обоих детей в одну комнату. И до какого возраста они могут жить вместе ( в случае детей разного пола).
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 15 августа'11 12:31)
Доброго дня, Інно! Дітей навчають спати самостійно, тоді, коли до цього готові батьки. Неспокійний сон вашої дочки може бути пов'язаний з тим, що її братик спить поруч із батьками (а вона ні). Адже діти завжди змагаються за увагу батьків. Можливо ваше виснаження послугує вам сигналом для змін. Прекрасно, коли дитинка отримує мамине молоко, але якщо це переходить на нічний неспокій для всієї сім'ї, можливо варто подумати про інші варіанти. Перевести дітей в іншу спальню може бути виходом із вашої ситуації. Різної статті діти можуть бути довгий час разом (до статевого дозрівання ). Це буде важкий період але він тимчасовий. Діткам треба бути показати, що батьки щасливі, а вони стали великими і вже готові до того, що можуть самостійно спати. Нічна казка, любими іграшки в ліжечку з дітьми, чарівний нічничок в дитячий, все це допоможе вам в період відлучення. Бажаю вам спокою й здорового сну!
ирина
Здравствуйте. У меня такой вопрос. Ребенку 2 года и 9 месяцев,ходим в детский сад с апреля этого года,привыкли к детям,воспитателю,ребенок в садик готов идти даже в выходной,но дети старше ребенка кто-то на полгода,кто-то на 2 месяца. но все старше.Ребенок очень смышленный,в развитии не отстает,а некоторых деток даже и опережает.Сейчас заведующая предлагает нам перейти в группу наших ровесников,так как в школу придется идти со своим возрастом,и перед школой все равно придется год ходить в другую группу. Скажите,нужно ли переходить сейчас в другую группу? Есть ли плюсы в том,что ребенок ходит с детками постарше? Если все же переходить,как сделать процесс перехода в другую группу намболее безболезненным?И если переходить,то лучше все же сейчас или же непосредственно перед школой? Заранее огромное спасибо за ответ.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 9 августа'11 2:52)
Доброго дня, Ірино! Адаптація у діток проходить легше, коли вони маленькі. Чим старша дитина, тим більш вона розуміє, усвідомлює, а отже і реагує на речі, ситуації, маючи свою думку. У даному випадку погоджусь з вашою завідуючою. Поясню, чому. Річ не йде про те, що ваша дитинка не відстає по розвитку, а про те що маючи величезний багаж знань, психологічний розвиток дитини формується так само, як і у її однолітків. Тобто кожний віковий період має свої ланки розвитку. А тим паче, коли ваша дитина дійде зі своїми друзями до випуску, вони підуть до школи, а ваша залишиться з меншими, спробуйте тоді дитини пояснити, що вона залишається з меншими не тому, що гірше, а тому що молодше. Повірте це буде набагато складніше пояснити, донести, ніж тепер у 2, 9 років. Погодьтесь, що за 3 роки, які буде перебувати ваша дитина зі старшими дітками утвориться ціле життя - друзі, симпатії, спільні свята…. Тому це може стати набагато більшою травмою, ніж зараз. Але вибір за вами. Ніхто крім мами не знає, що підійде її дитині. Вірю, що приймете вірне рішення!
Александр
Здравствуйте,меня зовут Александр,мне 14 лет.Недавно я увлёкся музыкальной рэп-культурой,у меня появились новые очень неплохие друзья,также я познакомился с девушкой из моей школы с такими же музыкальными взглядами,мы понравились друг другу.Так как в этом музыкальном направлении распространено ношение серёжек,девушка проколола мне уши и вставила серёжки и сказала чтобы носил их всё время.Домашние немного поворчали,но ничего.Но недавно я встретил свою классную руководительницу,так она мне полчаса читала мораль про мои серёжки,что это по женски и т.д.Потом,дёрнув меня за серьгу в ухе,сказала,чтобы в школе с серёжками не появлялся,иначе она будет дёргать меня за серьги в ушах до тех пор,пока я их сам не сниму.Но снимать их в школе я не собираюсь,чтобы не обижать мою девушку,даже если придётся пойти на конфликт с учителями.Скажите пожалуйста,ведь если в уставе школы ничего не сказано,что нельзя в школе мальчикам носить украшения в ушах,значит их носить можно?Девочки же носят.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 августа'11 10:34)
Доброго дня, Олександре! Ваша історія вразила. І ваша відданість симпатії до дівчини, і стійкість по відношенню до конфліктної ситуації з вчителем. Кожне покоління в підлітковому періоді завжди мало якісь відмінності, особливості. Сучасному поколінню притаманна хвиля тату, сережок, пірсингів та інш. Якщо людина конфліктна, то значить в неї внутрішній неспокій. Намагайтеся виходити із ситуацій безконфліктно, адже наша мова така багата, можна красномовно переконати любу людину. І впевнена у Вас вистачить терпіння й толерантності у спілкуванні з вчителями. Вміти відстоювати себе і свої переконання дуже важливо. Вам випав шанс це зробити. Поміркуйте яким чином Ви себе захистите. На даний час носіння сережок для вас більше ніж прикраса, це доказ відданості вашій дівчині. А значить це частинка Вашої особистості. І на мій погляд, носіння прикрас ніяк не впливає на результати навчальної діяльності. Не дозволяйте себе кривдити як фізично, так і морально! Бажаю виграти цей бій гідно!
Александр
Здравствуйте,меня зовут Александр,мне 14 лет.Недавно я увлёкся музыкальной рэп-культурой,у меня появились новые очень неплохие друзья,также я познакомился с девушкой из моей школы с такими же музыкальными взглядами,мы понравились друг другу.Так как в этом музыкальном направлении распространено ношение серёжек,девушка проколола мне уши и вставила серёжки и сказала чтобы носил их всё время.Домашние немного поворчали,но ничего.Но недавно я встретил свою классную руководительницу,так она мне полчаса читала мораль про мои серёжки,что это по женски и т.д.Потом,дёрнув меня за серьгу в ухе,сказала,чтобы в школе с серёжками не появлялся,иначе она будет дёргать меня за серьги в ушах до тех пор,пока я их сам не сниму.Но снимать их в школе я не собираюсь,чтобы не обижать мою девушку,даже если придётся пойти на конфликт с учителями.Скажите пожалуйста,ведь если в уставе школы ничего не сказано,что нельзя в школе мальчикам носить украшения в ушах,значит их носить можно?Девочки же носят.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 августа'11 10:34)
Доброго дня, Олександре! Ваша історія вразила. І ваша відданість симпатії до дівчини, і стійкість по відношенню до конфліктної ситуації з вчителем. Кожне покоління в підлітковому періоді завжди мало якісь відмінності, особливості. Сучасному поколінню притаманна хвиля тату, сережок, пірсингів та інш. Якщо людина конфліктна, то значить в неї внутрішній неспокій. Намагайтеся виходити із ситуацій безконфліктно, адже наша мова така багата, можна красномовно переконати любу людину. І впевнена у Вас вистачить терпіння й толерантності у спілкуванні з вчителями. Вміти відстоювати себе і свої переконання дуже важливо. Вам випав шанс це зробити. Поміркуйте яким чином Ви себе захистите. На даний час носіння сережок для вас більше ніж прикраса, це доказ відданості вашій дівчині. А значить це частинка Вашої особистості. І на мій погляд, носіння прикрас ніяк не впливає на результати навчальної діяльності. Не дозволяйте себе кривдити як фізично, так і морально! Бажаю виграти цей бій гідно!
Александр
Здравствуйте,меня зовут Александр,мне 14 лет.Недавно я увлёкся музыкальной рэп-культурой,у меня появились новые очень неплохие друзья,также я познакомился с девушкой из моей школы с такими же музыкальными взглядами,мы понравились друг другу.Так как в этом музыкальном направлении распространено ношение серёжек,девушка проколола мне уши и вставила серёжки и сказала чтобы носил их всё время.Домашние немного поворчали,но ничего.Но недавно я встретил свою классную руководительницу,так она мне полчаса читала мораль про мои серёжки,что это по женски и т.д.Потом,дёрнув меня за серьгу в ухе,сказала,чтобы в школе с серёжками не появлялся,иначе она будет дёргать меня за серьги в ушах до тех пор,пока я их сам не сниму.Но снимать их в школе я не собираюсь,чтобы не обижать мою девушку,даже если придётся пойти на конфликт с учителями.Скажите пожалуйста,ведь если в уставе школы ничего не сказано,что нельзя в школе мальчикам носить украшения в ушах,значит их носить можно?Девочки же носят.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 августа'11 10:33)
Доброго дня, Олександре! Ваша історія вразила. І ваша відданість симпатії до дівчини, і стійкість по відношенню до конфліктної ситуації з вчителем. Кожне покоління в підлітковому періоді завжди мало якісь відмінності, особливості. Сучасному поколінню притаманна хвиля тату, сережок, пірсингів та інш. Якщо людина конфліктна, то значить в неї внутрішній неспокій. Намагайтеся виходити із ситуацій безконфліктно, адже наша мова така багата, можна красномовно переконати любу людину. І впевнена у Вас вистачить терпіння й толерантності у спілкуванні з вчителями. Вміти відстоювати себе і свої переконання дуже важливо. Вам випав шанс це зробити. Поміркуйте яким чином Ви себе захистите. На даний час носіння сережок для вас більше ніж прикраса, це доказ відданості вашій дівчині. А значить це частинка Вашої особистості. І на мій погляд, носіння прикрас ніяк не впливає на результати навчальної діяльності. Не дозволяйте себе кривдити як фізично, так і морально! Бажаю виграти цей бій гідно!
Наталя
У нас проблема з садочком! Вже рік ходимо і рік плачемо...Не було такого дня без сліз...Богданчику 3.10р. Хворів часто....Каже що там сварить вихователька, але чи на всіх чи конкретно на нього я не знаю...Підходила до цієї виховательки вона сказала,що за всю її практику такий перший випадок, порадила звернутись до дит.психолога,дати попити щось заспокійливе або перевести його в другу групу....Що робити? Дуже вдячна..
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 августа'11 10:33)
Доброго дня, Наталю! Якщо дитина на протязі року отримує такий стрес, я би вам радила трохи притримати процес соціалізації. Тобто спробувати трохи пізніше йти до садочка. На моїй практиці таки випадки були, коли дітки психологічно не були готові до саду, а буквально через рік з радістю туди йшли. Якщо у Вас є можливість побути з ним вдома, то можливо це було би краще для Богдана. А щоб він продовжував спілкування з дітками водіть його на розвиваючи курси, більше гуляйте на майданчиках, де є дітки. Підкріпите його імунітет, а через деякий час знову спробуєте. Впевнена, що в такої турботливої мами все вийде!
Лариса
Дочке 8 лет.Из-за нежелания учиться в1класс пошла в 7.На уроках если ей не хотелось - незанималась.Когда заставляли - истерики и рыдания.То же самое- если не получалось что-то.На критику и наказания(повышение голоса; угол; шлепок по попе) реагирует бурно: истерия ;бьёт себя по лицу ;сжимает горло руками и т.д.Учителя в шоке.Психологи проводят беседы с садика.Всё безрезультатно. Что нам делать?Как себя вести с дочкой?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 1 августа'11 12:00)
Доброго дня, Ларисо! Формування пізнавальної діяльності закладається у дітей від 0 до 3 років. Тому якщо були якісь прогалини в той період, то як правило проблеми з'являються в школі (небажання вчитися). Або можна пошукати проблеми в школі. Що саме в школі її відштовхує, вчитель, діти, взаємостосунки, сам процес навчання? Якщо присутні істерики, чи повторюються вони під час інших діяльностей, чи реагує вона істерично на заборону, відмову з вашої сторони? Ті реакції, що ви описуєте, мають невротичний характер. Тобто я би вам обов'язково порадили отримати консультації невропатолога і психолога (щоб знайти причину й поміняти її стереотипну поведінку (істерії)). Бажаю вам терпіння й правильних шляхів у вирішенні питань!
Виктория
Мой ребенок(6 лет) в трусики ходит по большому мы думали что с мужем сами решим проблему но справится мы не можем. Сын говорит, что не чувствует когда хочет в туалет , хотя по маленькому ходит и все чувствует. Даже не идет мыться после того пока я сама не замечу, помогите нам пожалуйста, может он перерастет?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 1 августа'11 12:00)
Доброго дня, Вікторія! Невротичний енкопрез, як правило має під собою психологічне підґрунтя. Тому надіятись, що він переросте не варто. Це проблема, до якої потрібен комплексний підхід (невропатолог + корекцій на робота психолога). Але перед тим як йти до невропатолога, необхідно перевірити дитину (чи немає захворювання нижнього відділу кішківника). Якщо у дитини все гаразд, тоді спробуйте прослідкувати коли це почалось (чи не сприяла цьому якась психотравмуюча ситуація). Як само дитина це робить, після того як на неї насваряться (при батьках), або тихенько уходить і це робить із собою на одинці? Яка поведінка після того, як дитина це зробить, соромиться, ховається чи навпаки? Із ваших слів, єдине, що можна точно сказати, так це те, що син таким чином потребує вашої уваги («Даже не идет мыться после того пока я сама не замечу»). Як правило енкопрез є наслідком порушень взаємостосунків дитина-мама, або внутрішніх сімейних конфліктів, або стриманої агресії, однозначно сказати не можна, це все індивідуально. При енкопрезі призначають медикаментозне лікування й терапію із сім'єю та дитиною ( ігрова терапія). Рекомендую вам зайнятись цією проблемою. Удачі та терпіння вашій сім'ї!
Виктория
Мой ребенок(6 лет) в трусики ходит по большому мы думали что с мужем сами решим проблему но справится мы не можем. Сын говорит, что не чувствует когда хочет в туалет , хотя по маленькому ходит и все чувствует. Даже не идет мыться после того пока я сама не замечу, помогите нам пожалуйста, может он перерастет?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 1 августа'11 12:00)
Доброго дня, Вікторія! Невротичний енкопрез, як правило має під собою психологічне підґрунтя. Тому надіятись, що він переросте не варто. Це проблема, до якої потрібен комплексний підхід (невропатолог + корекцій на робота психолога). Але перед тим як йти до невропатолога, необхідно перевірити дитину (чи немає захворювання нижнього відділу кішківника). Якщо у дитини все гаразд, тоді спробуйте прослідкувати коли це почалось (чи не сприяла цьому якась психотравмуюча ситуація). Як само дитина це робить, після того як на неї насваряться (при батьках), або тихенько уходить і це робить із собою на одинці? Яка поведінка після того, як дитина це зробить, соромиться, ховається чи навпаки? Із ваших слів, єдине, що можна точно сказати, так це те, що син таким чином потребує вашої уваги («Даже не идет мыться после того пока я сама не замечу»). Як правило енкопрез є наслідком порушень взаємостосунків дитина-мама, або внутрішніх сімейних конфліктів, або стриманої агресії, однозначно сказати не можна, це все індивідуально. При енкопрезі призначають медикаментозне лікування й терапію із сім'єю та дитиною ( ігрова терапія). Рекомендую вам зайнятись цією проблемою. Удачі та терпіння вашій сім'ї!
нина
Здраствуйте! Ребенку 4л10м. девочка. Ребенок развит хорошо, активний,как говорят(егоза)но что беспокоет очень страптивий,оговариваетця, маме первой приходитса замолчать или наказать(не будеш смотреть мультфильм,или не будиш гулять на улице).Девочка сама захотела ходить в школу танцев, все било нормально, через пол года не буду.Спрашиваю что случило(на занятиях ктото присудствует с родителей,приподаватель отличний)мне скучно, я потом, отдохну.Семья унас нормальная мужа дочка побаевается ето чуствуется а мне говорит (ти добрая просто ти растроеная) Может все нормально((((я зависила планку много требую! Работу поменяла, чтоб больше удилять время дочке(бабушки не втом здоровье чтоб занематса внучкой) Спасибо
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 26 июля'11 8:33)
Доброго дня, Ніно! Можливо Ви повністю розчинились в дочці, а коли діти це відчувають, то починають диктувати свої правила (залишайте і для себе час). Правила батьків повинні бути чітко окреслені і твердо поставлені по відношенню до дітей. У своїх словах і вчинках постійно дотримуватись послідовності. Адже авторитетними фігурами повинні бути для дитини, в першу чергу батьки. Мамо з татом мають дотримуватись однієї тактики і підтримувати один одного в обіцянках, покараннях. А що до зміни діяльностей дівчинки, то нічого страшного. Багато дітей пробують себе в різних гуртках, і кидають. Я раджу не примушувати. Жодна її діяльність не залишиться безрезультатною. Ніякі знання не зникають безслідно. Бажаю гарних стосунків з дочкою!
Анна
Добрый день! собираюсь второй раз замуж, от первого брака у меня есть дочь(11лет).....с будущем мужем они прекрасно ладят, но вот когда мы, с ней, остаемся на едине я в свой адрес слышу упреки : ты меня не любишь и променяла на него. Помогите разобраться в ситуации почему дочь себя так ведет??? (может это просто ревность)
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 22 июля'11 8:53)
Доброго дня, Анна! Так, це ревнощі. Адже стільки часу Ви були лише її, ваша увага, ваша любов належали лише дочці. А тепер з'явилась людина, яка теж претендує на вашу увагу й почуття. Тому у дівчинки виникають такі емоції. У вас вже доросла дитина, тому потрібні роз'яснення (можливо і не один і не два рази), що жінка буває щаслива лише тоді коли в неї є дитина й чоловік який любить її і її дитину. Тому ваша любов лише примножиться. Впевнена у вас вистачить терпіння, такту для того щоб вирішити проблему, яка склалась. Але не оправдовуйтесь перед дочкою, бо тоді вона відчую слабинку, якою завжди буде користуватись. Злагоди, Вам і гармонії в сім'ї!
Светлана
Добрый день! Нашему ребенку 2,5 года (он усыновленный, ему было 1,3 года, когда м ы его усыновили), гиперактивный (нет концентрации на игрушках, постоянно находится в движении, нет чувства опасности, постоянно присутствует протест), он не злобный, умственное развитие у ребенка отличное, но если что-то не получается сразу-же психует, раздражаеся, даже при незначительной проблеме. Посоветуйте пожалуйста, как себя вести?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 22 июля'11 8:53)
Доброго дня, Світлано! Є загальноприйняті правила для батьків, якщо їх постійно притримуватись, то це дасть свої результати: - Говоріть стримано, м'яко, спокійно; - Уникайте повторень слів «ні» і «не можна»; - Хваліть дитину в кожному випадку, коли вона цього заслуговує, підкреслюйте її успіхи - Усні прохання завжди підкріплюйте зоровою стимуляцією; - Притримуйтесь вдома чіткого розпорядку дня і не порушуйте його; - Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, ринках, тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив; - Уникайте неспокійних, гучних дітей. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності; - Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію; - Будьте завжди послідовні в своїх словах й вчинках. Обов'язково виконуйте рекомендації невропатолога в якого ви спостерігаєтесь. Системне лікування дає свої результати. Сподіваюсь Ви почерпнете для себе потрібну інформацію із вищевказаного переліку. Бажаю вам мудрих рішень!
Лариса
Доброго дня! Скажіть будь-ласка,що я такого зробила,що це дівчисько втікло з дому як та криса з підводного човна? Все було в тої дитини,єдине-розуму. І вона ще сміє казати ,що її не поважають! А зо що її поважати, за її егоїстичний вчинок,яка думала тільки за себе!?Добре, що я зразу подзвонила до чоловіка,що дочка втікла і коли вона має прибути в Київ. І він її перехватив,а так якби не встиг,то шукай її вітра в полі. Все мала,тепле ліжко , їла що хотіла, гуляла скільки хотіла,раз в тиждень тільки прибрала. А друзям сміла брехати як вона голодала. Ви знаєте мені дійсно обідно за її брехню. До моєї дочки як ночували її подружки я ще ніразу нікого не вигнала вечером з хати,а сама передзвонила батькам і казала щоб не переживали. Навіть нагодувала . Тим більше я дуже кохаю свого чоловіка і якщо я взяла його дочку до себе,то я знала на ,що я іду. Одинакого відносилася як до своєї так і до його дочки,,.Вона навіть дзвонила до коліжанок і казала їй би тільки попасти в Київ,тоді вона відірве
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 22 июля'11 8:53)
Доброго дня, Ларисо! Я відчуваю весь ваш біль, вирій емоцій й дуже прикро, що неможливо з вами поспілкуватись «наживо». Я би порадила вам сімейну терапію. Повірте, коли між членами сім'ї виникають такі напруженні стосунки, а тим більше з дорослими дітьми надзвичайно важко розв'язати цей заплутаний клубок. Впевнена Ви, чудова мама, але ми не знаємо що в душі дівчинки, ми можемо фантазувати, припускати, але не знаємо про її емоції. Напишіть з якого ви міста, можливо я Вам допоможу зі спеціалістом. Миру, Вам!
Гала
Здравствуйте. Моему ребенку 2.10 месяцев. Общаемся с одним мальчиком, которому почти 2 года и он дерется. Он родился маленьким. И сейчас меньше всех сверстников. Как им сказал психолог, он так самоутверждается. С ним никто не хочет играть все убегает. Из-за этого он злится и дерется. А именно поэтому от него все и убегают. Была такая ситуация, когда я просто подошла, взяла за руку и спокойно сказала, что драться и обижать нельзя детишек. На что мама мальчика заявила, что я подрываю ее авторитет в глазах ребенка. Что она его ругает. И что он просто слишком маленький, чтобы понять, в чем он не прав. Единственное наказание у них - угол. Потому что если она его бьет - он дает ей сдачи, если кричит - он делает то же самое. Посоветуйте, пожалуйста, как вести себя в подобных ситуациях.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 22 июля'11 8:52)
Доброго дня, Галю! Маму Ви напевно не перевиховаєте, тим більш якщо в неї свої власні погляди на методи виховання. Хлопчика чужого так само, якщо його мама погоджується з методами його самоствердження, то ви тут не помічник. Намагайтеся обмежити спілкування вашої дитини з тим хлопчиком, щоб фізично він не страждав. Або, якщо це не заперечує вашим правилам, навчайте свою дитину за себе «постояти», тоді ваше втручання в дитячу сварку не буде потрібним. Вдачі вам!
Маргарита
Здравствуйте Наталья Богдановна! У нас такая проблема: нашему ребенку 3,6 годиков, у нас внезапно проснулась боязнь темноты ( при том, что мы живем в общежитии, т.е. и мама и папа, и Аня спим в одной комнате. И ночник всегда включен). Она среди ночи просыпается, например, в туалет, и рассказывает, что за шторкой кто-то есть (пойдем с ней посмотрим- вроде успокоилась - до завтрашней ночи), то как-то рассказывала, что она проснулась, а возле ее кроватки дедушка страшный- так она как закричит, и по-моему, с тех пор боиться спать ночью. Она спит всегда с огромным зайчем, большая часть которого лежить на стуле возле ее кроватки, т.к не помещается на кровати и с большой куклой соей любимой. Так вот, сообственно в чем вопрос: может быть нам проще брать ее к себе спать или ей еще как-то можно помочь?(массажи перед сном регулярно делаем, спинку почесать она и так очень любит, молока не пъет вообще; трусом не называем, но и сильно потакать не хотим; начинаю спрашивать чего боишься- плачет: внятн
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 22 июля'11 8:52)
Доброго дня, Маргарито! Страхи дітей завжди бентежать як дітей, так й батьків. Ваша дочка чимось налякана, і як я розумію з ваших слів, сильно. Звичайно, ідеальний варіант сходити до спеціаліста. Є багато методик по роботі зі страхами. Вам би я порадила спробувати намалювати разом з нею її страхи. Коли страхи «витягти» з дитини з ними легше тоді працювати, тому що вони візуалізовані. Можна їх ліпити, а потім переліплювати на щось смішне. Ще гарно працює метод казкотерапії. Придумати казку про кожний її страх, вплести туди якійсь талісман, який її буде оберігати або в казці, щоб головна героїня подолала свої страхи. І не в якому разі не кажіть, що ви їй не вірити. Приєднайтесь до її страхів й тоді вона вам довірятиме, а разом ви справитись зі всіма чудовиськами. Спробуйте ці методи, а вже в крайньому випадку спільний сон. Бажаю терпіння!
Лариса
Я вийшла другий раз заміж. Проживала з дочкою,тепер з нами проживає його дочка. Їй 16 років. Мама позбавлена батьківських прав. З 4 років вони проживали в Києві. Я розумію,що вона там звикла,Зараз ми проживаємо в Дрогобичі,невелике містечко (100 000 населення) Ще є син 18 років,. Якщо чесно то це проблемні діти. Тато по роботах,а вони , що хотіли це і робили,не цінували його працю, звикли до своборди дії і нічого не робити. Тут цього не має,в мене порядок,контроль. Я розумію,що я взяла на себе велтку відповідальність. Син проживає в Костополі,я просто не маю де його поселити,а там він в дома. Повинен навчитися жити самостійно і працювати на себе. Відповідно ми не віфдмовляємося йому допомагати. Але проблема в тому,що до нього сама біда липне,все десь залізе,а батько переживає. Я йому кажу ,що син має 18 років і за свої вчинки має сам відповідати а не сидіти на батьківській шиї. А його дочка вирішила нам тихо мстити нічого не помагати,а тільки гуляти і сидіти в компютері. Я говорю їй н
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 4 июля'11 9:26)
Лариса, доброго дня! Так, у вас нелегка ситуація. Діти великі, і їх вже неможливо перевиховати та переробити. Вони вже сформовані особистості. Як би Ви «не підставляли руки» сину, він все рівно буде діяти так, як рахує за потрібним. Дайте йому моральну підтримку, що ви є, він вам не байдужий, але проблеми свої повинен вирішувати сам (адже створив він їх без вашого втручання). Дочка скоріш всього ревнує батька. Стільки років він був без дружини і тут забрали те, що належить їй. Вам потрібно показати, що дочка і жінка це різні ролі. І, Ви, як на батька на нього не претендує. Добре було б, щоб ваш чоловік показав, що він тепер щасливий. Можливо спробуйте поговорити з дочкою про похід до психолога, адже в неї важкий вік й важки життєві зміни для неї. Бажаю Вам взаєморозуміння та гармонії у вашій сім’ї!
Ірина
Добрий день, Наталя Богданівна. Нашій дівчинці 2,5 р. Існує проблема в спілкуванні з дітьми. Модель поведінки в сім"ї, в т.ч. з близькими родичами кардинально відрізняється від поведінки в колі дітей. Тобто, я б не сказала, що по характеру вона дуже спокійна, тиха дитина (навпаки, зі своїми вона активна, розкута та часто неслухняна), а от дітей просто боїться, навіть маленьких діток до року. Останнім часом ситуація погіршилася: як тільки наближємося до місць, де граються діти, донька мене тягне додому, категорично і безкомпромісно відмовляється продовжити прогулянку! Скажіть, будь ласка, чи є ця ситуація дуже серйозною для її віку, як мені правильно діяти, щоб допомогти та чи може садочок виправити ситуацію на краще саме в цей період або ж навпаки-нашкодити? Адже в садочок ходити ми збираємось з наступного року. Велике спасибі!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 4 июля'11 9:26)
Доброго дня, Ірина! Дітки дуже часто ведуть себе вдома по одній моделі і зовсім по іншій соціумі. Чого саме боїться ваша дочка? Чи завжди була в неї така поведінка? Чи можливо після якоїсь ситуації з дітьми? Прослідкуйте причину. Можливо невміння себе відстояти перед іншими лякає її в спілкуванні. Адже часто ми, мами вчимо «віддай лопатку, хай пограється хлопчик» або «не можна давати здачі» і таке інше. Так все це правильно, але якщо подивитись з боку дітей на ці слова «адже лопатка моя і я хочу теж нею гратися. Чому я повинен віддавати хлопчику?» , «мене б’ють, але мама не дозволяє битися, краще я відійду від діток». Ми своїми заборонами можемо відштовхнути своїх дітей від інших. Я не зазиваю дітей до бійок, але морально завжди треба навчати відстоювати себе. Адже тверде сказане «НІ» теж є свого роду здача. Поводіть дочку до території садочка, поспостерігайте разом як гарно граються дітки, як ім. весело разом. Розповідайте гарні історії про дітей + позитивне візуальне підкріплення, думаю дадуть свій результат. Удачі вам!
Мария
Уважаемая Наталья Богдановна! У меня хорошая семья, я, муж и дочка Аня (4-года). Живем дружно и хорошо. Я стала замечать, что наша дочка часто играет отдельно от детей (в садике, в гостях). Она не грустит, ей весело, когда она играет в свою игру. Она дает игрушкам имена, говорит за них. Придумывает какие-то ситуации, роли. В этих играх нет агрессии. Они добрые и веселые. Но находясь в детском коллективе - она немного поиграет с детками, побегает с ними, но большую часть времени играется сама. Когда же мы втроем - то Анечка требует нашего внимания. Играет с нами, болтает и т.д.. Меня это волнует. Возможно в таком ее поведении по отношению к детскому коллективу есть какая-то скрытая проблема? Надеюсь на Вашу консультацию.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 24 июня'11 1:50)
Доброго дня, Маріє! В цій ситуації може бути багато моментів: - якщо закритий тип сім’ї (тобто в основному сім’я вільний час проводить лише один з одним, дуже рідко з друзями); - якщо дитина сором’язлива та, як кажуть в народі «тіхоня»; - якщо батьки забороняють дитині відстоювати себе в дитячому колективі (дитина замикається при любій проблемі в комунікаціях з дітьми); - можливо в грі дитина програє ті ситуації, які не насмілюється висловити у спілкуванні з дітками . Поспостерігайте за дочкою. Після чого вона віддаляється від інших дітей. Які слова та вчинки героїв вона вкладає в сценарії гри. Це велике поле для діагностування. Якщо Вам не вдасться від слідкувати, спробуйте звернутись до спеціаліста, можливо він зі сторони побачить причини. А взагалі існує тип дітей, які люблять усамітнюватись, бути самі із собою на одинці. При цьому не відчуваючи дефіциту спілкування. Можливо це особливість вашої доньки!
Людмила
здраствуйте. мне 13 лет.Не девственница.Но так хочеться секса.Пробовала пальчиком в нал вводить, не понравилось, хочу орал секса.Это нормально в таком возрасте.Можно ли в этом возрасте лишшаться девтвенности самотыком?помогите
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 20 июня'11 7:52)
Доброго дня, Людмила! У вашому віці гормони лише починають формуватись та перебудовуватись, тому сексуальне збудження виникати може. А ось ваша психіка у 13 років ще залишається дитячою (період дорослішання 13-17рр.). Я рекомендую Вам сходити на консультацію до психолога, а при потребі до сексолога. Тому що ряд питань, які у Вас виникають потрібно вирішувати не в он-лайн формі. Люда, я впевнена, що за допомогою кваліфікованого спеціаліста Ви знайдете рішення для своїх проблем.
Юлия
Добрый день, Наталья Богдановна" Подскажите, как облегчить адаптацию ребенку в детском саду. Малышу 2 года, оставляю на 1,5-2 часа, уже 2 недели в садике, а истерики по дороге и в самом саду не прекращаются. Зарание спасибо! ))
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 20 июня'11 7:24)
Доброго дня, Юля! Адаптація це завжди важкий процес. У когось він проходить легше, а в когось важче, це залежить від багатьох факторів. Я напишу моменти, котрі важливі у період адаптації, а Ви звернете на них увагу й можливо, почерпнете щось корисне для себе ? 1. Режим дня. Необхідно, щоб режим дня вдома співпадав з режимом садочка. 2. Звертати увагу дитини лише на позитивні моменти садка. 3. При розставанні, щоб на вашому обличчі була посмішка (а ні повні очі сльоз та смутку, адже дитина відчуває ваш емоційний настрій). 4. Прощатись з дитиною потрібно швидко, не затягуючи процес. (чим довше, тим гірше для вас двох). 5. Придумайте якісь ритуал прощання й обов’язково проговорюйте, що ви незабаром повернетесь. 6. Щоб садок не був ворогом спробуйте: - дати в садок посуд дитини (тарілочку, чашечку); - дати ваше фото (маленьке, щоб можна було покласти в кишеньку дитинці); - дати подушечку дитини, щоб під час денного сну, вона охоче йшла в саду в ліжко; - дати найулюбленішу іграшку дитини із собою в сад…. Всі ці речі можуть слугувати, як провідник між домом й садочком. 7. Діти сприймають садок як ворога, тому що «він» розлучає їх з мамою. Спробуйте, щоб в сад заводили будь хто, але ні Ви (тато, бабуся, дідусь, няня…). Це може зменшити або взагалі убрати негативний окрас до садочка. Але кожна дитина індивідуальна, тому щораз стикаючись з такою проблемою, ми з батьками підбираємо найбільш приємний варіант для дитинки. І пам’ятайте, адаптаційний період триває до 3-х місяців. Успіхів Вам та терпіння!
Татьяна
Добрый день! Хотела бы проконсультироваться с Вами по такому вопросу.У меня есть сын ,ему недавно исполнилось 14 лет.С недавнего времени он стал увлекаться какой-то музыкальной культурой,у него появились новые друзья и вообще изменился внешне:нацепил какие-то бусы,фенечки,кольца,а недавно заявил,что решил проколоть себе уши,и притом оба уха.Я ему говорю,да зачем тебе это,потом посмотрела на его друзей а вправду у кого одна серьга в ухе,у кого две.Вот пытаюсь его отговорить,ну или проколоть хотя бы одно ухо,ведь оба уха это по женски,говорю вот вырастешь,ведь дырки в ушах останутся,но сын говорит,что если не разрешу в салоне(а там нужно согласие родителей),то он проколет уши самостоятельно у друзей.Скажите пожалуйста,как убедить сына не прокалывать уши?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 15 июня'11 2:05)
Доброго дня, Татьяно! У вас із сином почався нелегкий період. Перехідний період, син хоче виокремити себе серед інших. У підлітковому віці існують субкультури по різних інтересах. Ваша дитина обрала музичний напрямок, де вітається неординарна зовнішність, можливо, незрозумілі для нас напрямки музики. Це природній процес, через який проходять всі підлітки. Проколоті вуха, це один із елементів, і чим активніше Ви його будете відмовляти, тим більш потужний супротив відчуєте. У подальшому діти можуть віддалитися від батьків, аргументуючи це, що ті їх не розуміють. Подумайте, чи вартує тимчасова примха підлітка руйнування ваших стосунків. А на рахунок вуха, Ви можете дати згоду при умові, що вам не байдуже його здоров’є, і тому перед тим як зробити прокол, ви разом проконсультуєтеся у лікаря. Адже на вусі знаходиться багато точок, які відповідають за різні органи, тому можна і нашкодити неграмотним проколом. Бажаю Вам порозуміння та терпіння!
ЕвгениЯ
сыну3,5года.поставили диагноз:ОНР1уровня ,обусловленное ЗРР,посоветовали занятия с логопедом и дет.психологом!скажите это ведь очень серьезно,могут и в школу не взять,если не догонит по развитию одногодок?Лечиться ,наверно год минимум?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 6 июня'11 2:43)
Доброго дня, Євгенія! Так, це серйозний діагноз. Потрібно пройти повне медичне обстеження. Бажано, щоб у вас був постійний невропатолог та дитячий психіатр, які будуть вас вести. Можливо вашому сину призначать медичне лікування, яке буде стимулювати мовленнєві центри. І звичайно ж заняття с логопедом, психологом, і я би приєднала ще дефектолога. Багато роботи і вашої. Намагайтеся робити з сином все, чому вас будуть навчати спеціалісти. Розвивати дитину потрібно кожного дня. Потрібно мінімум рік, щоб був поштовх, а потім роки важкої буденної праці, щоб дитина вийшла на свій рівень. До школи у вас є ще час. Працюйте, вірте й не впадайте у відчай! Адже віра робить чудеса!
Софья
Добрый день ! подскажите как быть с дочерью (11 лет) , она активный , заботливый ребенок, но временами я ее неузнаю меняется координально (агрессия , непослушание). Меня пугают такие резкие перемены. Пробывала разные методы( наказывала и нет ), а результат нулевой
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 2 июня'11 9:15)
Вітаю Вас, Софія! Ваша дочка входить у період формування особистості, переломний вік, дорослішання. Цей період важкий як для батьків, так і для дітей. Потрібно набратися терпіння й витримки. Необхідно передивитись взаємостосунки, можливо старі моделі не спрацьовують й потрібно будувати нові, враховуючи, що дочка вже дорослішає. Спробуйте відмітити її самостійність дати дорослі завдання, похвалити обов'язково, залучайте до сімейних справ, вирішення спільних проблем. Якщо діти претендують на дорослішання, дайте їм частину дорослого життя. Агресія це теж наша емоція, на яку ми маємо право. Залежить як Ви на неї прореагуєте. Попросіть дочку під час агресії вийти в іншу кімнату або навпаки, Ви вийдіть, кажучи, що будете готові до розмови, коли вона заспокоїться. Наберіть повні легені повітря, видихніть (і так 3 рази), порахуйте до 10 або з 10 до 1, й наберіться терпіння, щоб пройти підлітковий період. Бажаю Вам розсудливості, витримки!
Надежда
Здравствуйте, Наталья Богдановна. Подскажите, пожалуйста, как вести себя в данной ситуации. Сын время от времени показывает свой член младшей сестренке и одноклассникам (в классе не он один такой). Я уже и объясняла, что делать это некрасиво, и ругала. А он все равно делает втайне от меня и хохочет. Благодарю заранее!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 1 июня'11 12:54)
Доброго дня, Надія! Для того, щоб знати вихід з цієї ситуації дуже важливо вказати вік дитини. Якщо це 1, 2 класи, то потрібно дитині провести бесіду на тему «Фізіологічний розвиток людини. Відмінності між хлопчиками та дівчатками.» Зараз на сучасному ринку достатньо літератури. Сядьте разом із сином, почитайте, поясніть, подивіться картинки. Щоб він зрозумів, що член це така ж сама частина тіла, як рука й нога. А нижню білизну носять в цілях гігієни (пояснити якої саме й для чого). Нам, дорослим завжди незручно починати цю тему але у дітей абсолютно інше сприйняття. Тому намагайтеся відповідати на всі його запитання, не забуваючи про коректність. Так само варто провести з дочкою бесіду (на її рівні). Якщо ваша дитина буде освічена в цьому питанні, то вчинки однокласників (на теми «пенісів») ніяким чином не будуть його торкатись. Спробуйте. Бажаю Вам сміливості, такту й терпіння!
Антонина
Здравствуйте! Скажите пожалуйста почему ребенок 2,5 года вдруг перестал спать днем.Раньше я без проблем его укачивала и он спал 2 часа днем.Укачивала я его рядом с собой в своей кроввати мин 15-20, а потом преносила ребенка в свою кровать. Никаких причин особых не было, он достаочно гуляет на улице и устает, но почему то не спит.Помогите пожалуйста!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 1 июня'11 8:46)
Доброго дня, Антоніно! Ви абсолютно праві, дитині потрібний денний сон. Але є дітки , які рано починають відмовлятися від сну. Тоді зробіть дитині 2 години відпочинку. Спокійна обстановка, читання казок, щоб організм мав спокій. Можливо це підходить вашому малюку. Адже всі діти різні, в кожної свої особливості, це і є особливість вашої дитини. Якщо ви плануєте відвідування дитячого садка, то 90 % дітей, котрі не сплять вдома, прекрасно засинають й набирають години сну в садочку. Якщо ваша дитина гіперактивна, тоді сон обов’язковий, потрібно поставити для неї жорсткі рамки (часові, й завжди однакові, тобто режим). Бажаю терпіння й розуміння!
алина
моему сьінульке 5 лет. Часто прямо с утра требует чтоб только я с ним играла.а мне нужно на работу... В результате- обидьі и слезьі. плохие слова...
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 31 мая'11 8:46)
Доброго дня, Аліна! Скільки часу проводить син з Вами? Можливо , Вам потрібно виділити час вечірній, але пообіцяти, що це буде лише його час. На початку сльози можуть продовжуватись, але згодом він буде знати, що кожного вечора мама буде приділяти йому час (хай це буде 30-40 хв., але тільки йому). Намагайтесь зранку розставання зробити недовгим. Чим довше Ви прощаєтеся, тим важче і Вам, і дитині. Терпіння Вам і мудрих рішень!
алина
моему сьінульке 5 лет. Часто прямо с утра требует чтоб только я с ним играла.а мне нужно на работу... В результате- обидьі и слезьі. плохие слова...
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 31 мая'11 8:46)
Доброго дня, Аліна! Скільки часу проводить син з Вами? Можливо , Вам потрібно виділити час вечірній, але пообіцяти, що це буде лише його час. На початку сльози можуть продовжуватись, але згодом він буде знати, що кожного вечора мама буде приділяти йому час (хай це буде 30-40 хв., але тільки йому). Намагайтесь зранку розставання зробити недовгим. Чим довше Ви прощаєтеся, тим важче і Вам, і дитині. Терпіння Вам і мудрих рішень!
Viktorija
Zdravstvujte, sinu 3 goda, panicheski boitsja vetra, malejwego dunovenija.uzhe i ne znaju, chto delatj.Zhivem v Anglii, zdesj vsegda vetrenno. Ranjwe bojalsja mux, no s nimi koe-kak boremsja, vslux progonjaem, so smexom dazhe v konce. A vot veter vyzyvaet strashnuju isteriku i otkaz ot progulki, vsegda. chto nam delatj, kak borotjsja? zaranee, blagodarju
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 31 мая'11 8:45)
Здравствуйте, Виктория! Тяжело диагностировать на расстоянии ребенка. Возможно, у него нарушена тактильная сенсорика, а возможно, был испуг, связанный с дуновением чего либо. Попробуйте поиграть. Возьмите перышко, поводите по частям тела друг дружке, купите красочный ветрячок, смеясь, подуйте на него, опустите соломинку в воду и дуйте, делая пузыри, пускайте мыльные пузыри. Но все это постепенно. Обыгрывайте все предметы, которые связаны с воздухом, дыханием. Придумайте для своего малыша сказочку про маленького ветерка сыночка и папу ветра, вкладывая в их образы позитив. Удачи Вам
Светлана
Моему сыну 2 года и 10 месяцев. Он старается говорить, но многие слова у него не получаются. Он говорит их на своем языке. Несмотря на это он строит предложения из 3-4 слов. Как сделать речь малыша более четкой?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 31 мая'11 8:45)
Доброго дня, Світлано! Дуже рекомендую вашому хлопчику отримати консультацію логопеда. Важливо прослідкувати , що саме він вміє говорити, а що ні? У віці 3-х років дітки будують словосполучення, використовують слова за значенням, чітко розуміють прості питання та дають на них прості відповіді. Розвиваючи заняття з дитиною потрібно будувати з урахуванням рекомендацій логопеда. Ви уважна мама і приймите правильне рішення для вашого сина!
Анна
Как психологически обезопасить ребенка от развода родителей? Если папа не проявляет должного внимания и заботы, а ребенок к нему тянется?
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 31 мая'11 8:45)
Доброго дня, Анна! Нажаль Ви не написали, стать і вік дитини…Так, хочеться, щоб тата були близькими з дітьми але не завжди так є. Дітки дуже розумні, з часом вони відчувають ставлення до себе й виробляють свою захисну модель поведінки. Роль тата може взяти на себе дідусь, старший брат, дядько, якась близька людина, щоб заповнити потребу у чоловічому спілкуванні. Звичайно, татом ніхто для вашої дитини з них не стане, а ось емоційний дефіцит та комунікативний поповнити можуть. Чим менша дитина, тим легше психологічно для неї розлучення батьків. Можливо, потрібно все зважити перед тим, як йти на такі кардинальні кроки… (розлучення) Вірю в Вашу мудрість!
Евгений
Здравствуйте, мне 18 лет, я был долго связан с бассейном (водное поло) и около трех лет назад начали происходить отклонения, при интенсивной нагрузке происходил безболезненный спазм мышц конечностей на несколько секунд, потом все приходило в норму. Такое происходило не часто и значения не придавали большого, но сейчас ситуация усугубилась, и подобные спазмы могут происходить чуть ли не при любом изменении двигательной активности(переход из положения стоя в ходьбу, из положения сидя в стоя и т.п). Конечно это происходит не каждый раз, но по несколько раз в день точно. На протяжении нескольких лет, каждые пол года проходил диспансеризацию, из отклонений был сколиоз. Так же у меня наблюдается постоянный тремор в руках, и повышенный тонус мышц (это не врачебный вывод, а тренеров), такое ощущение что постоянно нахожусь в напряжении. Был у невролога на консультации, посоветовали ЭЭГ. Скажите пожалуйста ваше мнение по этому поводу. Спасибо за внимание, и заранее спасибо.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 31 мая'11 5:55)
Доброго дня, Євгеній! Для того, щоб визначити якого характеру у Вас збої - фізіологічного чи психологічного, потрібно пройти повне обстеження (і, звичайно ж, зробити ЕКГ, МРТ й судин і інших частин тіла). Якщо Ви прийдете до психотерапевта, то у Вас у першу чергу попросять результати всіх обстежень. Поставтесь до свого здоров’я зі всією відповідальністю! Бажаю Вам міцного здоров’я!
Ирина
Как отличить гипперактивного ребенка от очень активного и с характером? Что значит предрасположенность к гипперактивности и как не упустить момент, и воовремя начать лечение.?заранее спасибо
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 мая'11 9:59)
Доброго дня Ірина! З такими дітками завжди багато клопоту. Їх увага розсіяна, вони переключаються з однієї діяльності на іншу через 3-5 хв. (хоча якщо їм подобається якась гра, то можуть сидіти і займатись.); вони ніби вас не чують, тому що завжди в дії; вони не можуть керувати своїми емоціями; у них порушення сну, як гнівного так й нічного; а процес вкладання спати затягується на 2-3 години. Якщо ці ознаки присутні у вашої дитини, то звертайтесь обов’язково до невропатолога. Грамотне лікування, плюс психокорекція поведінки дитини та робота психолога з батьками дадуть свій результат. Якщо дитині три або більше років консультація з лікарем доречна. Ви уважна й турботлива мама й впевнена, що у вас все буде гаразд!
Леся
Здраствуйте Наталья,помогите справится с ребенком!!!У меня дочь 4,6 года,не хочет слушаться вообще,нужно прозьбу повторять много раз,а то и кричать что б тебя услышали,как быть?и стала врать.выдумывает прям на ходу!!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 мая'11 9:59)
Доброго дня, Леся! Важко з дитиною, яка Вас не чує. Цей непослух проявляється лише до Вас чи до всіх людей? Велике значення має на кого він направлений. Якщо на Вас, то потрібно передивитись ваші взаємостосунки з дочкою. Коли ці зміни відбулись? Чи сприяла цьому якась ситуація? Чи це накопичувалось на протязі декількох років, а зараз вибухнуло? Можливо вона копіює чиюсь модель в сім’ї? Потрібно проаналізувати ваші методи виховання та покарання (адже покарання є теж елементом виховання). Брехня це захист себе. Від чого ваша дочка може себе захищати? Впевнена, коли Ви знайдете відповіді на низку цих питань, то знайдете й причину. Бажаю Вам міцних, дружніх стосунків, адже вони дуже важливі як мами так і для дочки!
Евгения
Здравствуйте!! Моему сыну почти 5 лет, муж умер 2 года назад .Год назад я начала жить с другим мущиой, все бы хорошо, но он и сыном не могут найти общий язык.. Он пытается воспитывать сына, при это постоянно повышая голос , ребенок сразу в слезы и прячится за меня и у нас постоянно на это почве конфликты. Я пытаюсь с ребенком разговаривать, но муж говорит, что мальчиков надо воспитывать в строгости. А ребенок у маня активный, постоянно в движении и очень привязан ко мне и я между двух огней.. Как помочь наладить отношения между моими мальчиками, подскажите пожалуйста! спасибо!
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 мая'11 9:58)
Доброго дня, Євгеніє! У Вас важка ситуація – дві найдорожчі для Вас людини ворогують. А найважче в цій ситуації – Вам. У Вас був власний устрій в домі, власні методи виховання, а тепер з’явилась нова людина, котра вносить свої зміни. Для дитини це важко і прийняття не може бути легким. Робіть домашні круглі столи, на яких можна мирно обговорювати сімейні проблеми; виписати бачення Ваші і Вашого чоловіка щодо виховання, для того щоб наочно побачити й, можливо, з чимось погодитись, а з чимось й ні. Але, обов’язково враховуйте особливості Вашої дитини. Придумайте спільні справи для Ваших чоловіків – риболовлю, майстрування, там де вони можуть бути без вас. У них можуть виникнути спільні інтереси, котрі об’єднають їх. Думаю, що у Вас все вийде!
Юлия
Моя дочь Маргарита сильно игнорирует меня и мужа, хотя в саду она примерна!!! Ей 5 лет. 25.07.06. Я сейчас на 7 месяце беременности. А еще мы собираемся переезжать на новую квартиру и Марго думаем перевести в новый сад. Стоит ли такое делать на год, т.к. ей через год в школу. Или пусть будет со своей воспитательницей??? И помучаться возить ее. Не буде ли ей тяжело. Ее мы целый год подготавливали к этому и она не противоречит. Не будет сильной травмы и стресса у ребенка?????
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 мая'11 9:58)
Доброго дня Юліє! Ігнорування дорослих дітьми має під собою багато течій. Потрібно розглядати різні фактори, для того щоб виявити причину. Переїзд завжди є стресом не лише для дітей, а навіть і для дорослих. Але головне в цьому – як реагувати на стрес і що зробити, щоб його пом’якшити. Адаптаційний період у дітей триває протягом місяця. Після цього вони звикають до нової обстановки, до нових людей, дітей. А якщо ваша дочка попаде в групу діток, з якими піде до школи, то адаптація до школи для неї пройде значно легше. Вибір за Вами, адже ніхто не знає так добре своєї дитини як мама! Впевнена, що приймете вірне рішення.
инна
здравствуйте!меня интересует следующая проблема,моему сыну 2,2 года,и с недавнего времени он стал по особому реагировать на отказы и на наказания.может ударить,истеричит,падает на землю.не знаю,как реагировать...подскажите,пожалуйста.
Подоляк Наталья Богдановна, детский психолог (эксперт, 28 мая'11 9:58)
Вітаю, Інно! Істерики дитини, як правило, спрямовані на реакцію дорослого. Прослідкуйте, для кого Ваш син це робить, що він отримує під час істерики? Якщо він робить це лише для Вас, то подивіться як він реагує на зауваження інших? Перегляньте систему покарань, можливо її потрібно корегувати. Зверніть увагу як Ви відмовляєте сину: на тон, інтонацію і, звичайно ж, на послідовність своїх слів. Реагувати на ці істерики потрібно спокійно. Скажіть сину, що коли він заспокоїться, Ви уважно його вислухаєте, а поки відійдіть в іншу кімнату і дайте йому можливість заспокоїтись без глядачів. Бажаю терпіння!
Наталия
Спасибо большое за советы!
Марина
Добрый день! Моему сыну 4 года. С недавних пор существует такая проблема- если ребенку чтото запрещаешь или идешь против его воли он начинает ругаться, обзываться. Я страюсь не идти на поводу у истерик и объяснять, что обзываться на старших ( а тем более на родителей не красиво). При этом взослые его не обзывают НИКОГДА! Не всегда получается держать себя в руках иногда могу шлепнуть или поставить в угол. В детсаду, он просто золотой ребенок - никакой агресии, истерик и т.п. Родители достаточно внерабочего времни уделяем ребенку - играем, читаем, мультфильмы вместе смотрим, обращая внимание на добро и зло. Что это? Высвобожение неистраченной энергии, повторение поведения детей из дет сада?
Статьи по теме
Консультация детского лора Здоровье
Онлайн консультация врача-неонатолога Новости
Онлайн-консультация педиатра: здоровье малыша Здоровье
Онлайн консультация гинеколога второй категории: здоровье женщины Статьи
Комментариев (10)
Осталось 600 символов
Введите символы с картинки:
Отсортировать по дате Вниз
Алёна  (аноним)  05.04.2012, 00:27
Оценка:  0
Алёна
Моїй сесті 10 років , вона стала взагалі не послушна і не реагує на будь які слова мама й тата !!!! Вона в класі не спілкується нізким , тобто не може знайти спільну мову, завжди одна !!! Принижують учні , не має друзів ! з дитиною щось коїться !!!дякую за увагу )
dobrobut_9    19.04.2012, 15:22
Оценка:  0
dobrobut_9
Доброго дня, Олена!
Приємно спостерігати вашу турботу про сестру. З ким, з ким, а з сестрою їй точно повезло!
dobrobut_9    19.04.2012, 15:24
Оценка:  0
dobrobut_9
У 10 років може початись підлітковий період (у дівчаток він починається раніше ніж у хлопчиків). А під час цього періоду, діти намагаються самостверджуватись різними способами. Агресія, один із цих способів. Але агресія, як правило відштовхує від інших дітей. Якщо у вас довірливі стосунки, спробуйте достукатись до сестри, взнати що її бентежить на данний момент, якою вона себе відчуває, щоб їй хтілось. Можливо відбувся якійсь конфлікт, який вона не може сама вирішити. І повірте, жодна людина не є по суті своїй «одиночка», нам всім потрібна чиясь турбота, піклування, увага.
гость  (аноним)  05.04.2012, 00:20
Оценка:  0
гость
Моїй сесті 10 рочків , і вона дуже
dobrobut_9    04.07.2011, 09:29
Оценка:  0
dobrobut_9
Шановні відвідувачі порталу IVONA.bigmir.net!
З 5 липня по 21 липня я буду відсутня (їду у відпустку).
Залишайте свої запитання і по поверненню, я обов"язково дав на них відповіді!
Удачі Вам і гарного літа!!!
--
Олександрович    03.08.2011, 18:48
Оценка:  0
Олександрович
Доброго дня! Я проживаю в м. Дрогобич Львівської обл.. Я вже вам написала два листи і отримала від вас відповідь за що дуже вдячна.Мене звати Лариса. Я вам писала за дочку свого чоловіка . Вона привикла жити в Києві і гуляля коли хотіла нічим не переймалася . 0974267462...0633445461...09909 62155...
Олександрович    03.08.2011, 18:55
Оценка:  0
Олександрович
Це я писала їз почти чоловіка, прошу прислати мені відповідь на мою почту larusachaika@bigmir.net. я ДУЖЕ ПРОШУ НА ЧОЛОВІКОВУ ПОЧТУ НІЧОГО НЕ ПИШІТЬ, А ВІДПИШІТЬ МЕНІ НА МОЮ ПОЧТУ. я ВАМ ДУЖЕ ВДЯЧНА! Я вам дуже вдячна! Лариса!
dobrobut_9    04.08.2011, 14:37
Оценка:  0
dobrobut_9
Доброго дня.
Прошу залишити своє запитання на порталі, оскільки я не отримувала від Вас листи. дякую
уляна  (аноним)  07.08.2011, 02:02
Оценка:  0
уляна
я хочу розказати що це проблеми тільки зі мною ,чи просто ми з чоловіком вже не сходимось а страждає наша дитина бо вона любить двох і неможе вибирати між татом і мамою,що мені робити порадьте бо я думаю що схожу з розуму або просто жити нехочу тільки дитини мені шкода я дуже її люблю
dobrobut_9    07.08.2011, 21:02
Оценка:  0
dobrobut_9
Доброго дня, Уляно!
У ваших строках я відчула величезний біль і страждання! Знайте – дитина без мами сирота! Адже материнська любов є найсильнішим оберегом у житті дитини! Ніколи не позбавляйте її вашого захисту! Ми, жінки, створені в першу чергу для материнства і ніхто інший ніколи не замінить
Популярные теги
Пасха гиперактивность Дети от 3 до 7 лет поделки ребенок мозг онлайн консультация воспитание температура аутизм гены ветрянка Подоляк Наталья Богдановна 3-5 лет речь питание 3-6 лет игры детский психолог яйца насморк глаза родители дом общение вирус малыш солнцезащитные очки развитие дети
Загрузка...
Реклама
http://ivona.bigmir.net/evrovidenie_2012
http://ivona.bigmir.net/holostyak_2_podrobnosti_samogo_romanticheskogo_shou_stravy
http://ivona.bigmir.net/psihologia/relate-/ugc/5514014
http://ivona.bigmir.net/euro2012
http://ivona.bigmir.net/psihologia/relate/relationship/332113-Ljubovnyj-goroskop-na-nedelju
Популярные статьи
Фразы, которые не стоит говорить ребенку Дети от 3 до 7 лет
Узнай больше о ребенке по его любимому цвету Дети от 3 до 7 лет
Простой способ улучшить поведение ребенка Дети от 3 до 7 лет
Читай нас в удобном формате
RSS Facebook Вконтакте
Реклама
IvonaOnline-журнал для женщин
Полиция подтвердила, что в Каннах напали на российского режиссера
В Баку официально стартовал конкурс Евровидение-2012
Майли Сайрус пришла на церемонию Billboard без юбки
Больше статей
Внутри IVONA
Беременность
Готовимся к пляжному сезону: Выбираем купальник
Мода и Красота
Кинофестиваль в Каннах: Звезды удивляют глубок...
Он и Она
Женщины чаще заводят романы на стороне
Он и Она
Голые и веселые: ТОП-5 игр на раздевание
Пожалуйста, все свои замечания и предложения направляйте в нашу Службу поддержки
Разместить рекламу
Мясорубки Zelmer Vcene.ua
Мобильные телефоны, Смартфоны Донецк Aukro.ua
Основные разделы
Авто Аукционы Афиша Видео Вопрос-Ответ Гороскопы
Дневники Евро-2012 Ivona Игры Знакомства
Карты M port National Geographic Недвижимость Новости Открытки
Переводчик Погода Покупон Почта Приколы
Работа Рейтинг Спорт Техно ТВ-программа
Туризм Финансы Фото Чат Шоу-Биз
Новости ● Новости Украины ● Бизнес ● Курсы валют ● Кредиты и депозиты
© 2000-2012, ООО "Бигмир Онлайн". Все права защищены.
Помощь    Реклама на сайте    Правила    Связаться с нами   Использование материалов   Договор пользования сайтом
Яндекс.Метрика